Вступ

      Україна  в  кінці  XX століття  стала  незалежною  державою.  А  це  означає,  що  вона   переживає  фундаментальні  перетворення  в  усіх  галузях  життя:  в  економіці,  в  політиці,  стосунках  з  іншими  державами  світу.  Змінюється  докорінно  суспільство,  а  значить,  змінюється  і  кожна  людина.  Особливо  це  стосується  молодої  людини,  тобто  наших  учнів.  Гостро  постає  питання  про  формування  нової  особистості  в  нових  історичних  умовах.

     Велику  роль  у  вирішенні  даної  проблеми  відіграє  шкільна  освіта,  яка  теж  переживає  добу  докорінного  реформування.  Нова  система  навчання  та  виховання  молоді  має  бути  водночас  національною,  інтернаціональною  і  будуватися  на  основі  загальнолюдських  цінностей,  гуманістичних  ідеалах.  У  складному  становищі  опинився  і  вчитель.  Для  нього  найголовніше  правильно  зорієнтуватися  в  сьогоденних  подіях,  використати  досвід  минулих  поколінь  педагогів,  узяти  з  нього  все  найкраще,  розвинути  його  і  на  його  основі  будувати  нові методики,  нові  підходи  до  викладання,  зокрема  до  викладання  історії.  Сучасна  шкільна  освіта    прагне  максимально  враховувати  інтереси,  уподобання,  прагнення  дитини,  всебічно  розвивати  особистість  учня,  тільки  тоді  молода  людина  зможе  самореалізуватися  в  суспільстві,  знайти  своє  гідне  місце  в  житті,  стати  корисною  для  людей.  А  знання  у  цьому  плані  не  є  простим  засвоєнням  інформації,  шкільні  заняття  мають  стати  ніби  плацдармом,  містком  для  продовження  навчання, поштовхом  до  самостійного  здобуття  знань.  Тому  так  важливо  ще  у  школі  запалити  іскру  жаги  до  знань, навчити  учнів  учитись,  мати  власні  думки  і  переконання,  уміти  відстоювати  їх  і,  звичайно  ж,  самостійно  здобувати  знання.  У  цьому  плані  історія  має  необмежені  можливості.  Вона  повинна  не  лише  формувати  історичні  знання,  але  й  розвивати  історичне  мислення  учнів,  привчати  учнів  орієнтуватися  у  непростому  колі  сучасного  суспільного  життя,  виховувати  учнів  свідомими,  активними  громадянами,  а  найголовніше – патріотами  України.[1]

     Сьогодні  школярі  не  лише  повинні  розуміти  природу  і  суть  наукових  історичних  знань,  але  й  критично  сприймати    суть  історичного  процесу,  що  є  дещо  новим  для  вчителя,  адже  ми  звикли  сприймати  все  на  віру,  не  піддавати  ніяким  сумнівам  того,  що  відбувалося  в  нашій  країні.  Погляд  на  суспільні  процеси,  які  відбувалися  в  нашій  країні,  мав  бути  лише  позитивним.

     У  цьому  плані  величезну  роль  відіграють  історичні  документи,  найоб`єктивніші,  на  мій  погляд,  свідки  історії.  Методика  використання  історичних  джерел  на  уроках  історії  постійно  розробляється  і  удосконалюється.

     Щоправда,  сьогодні  цей  процес  дещо  ускладнюється.  Справа  в  тому,  що  на  шляху  реформування  знаходиться  не  тільки  шкільна  історична  освіта,  але  й  українська  історична  наука,  яка  покликана  глибоко  осмислити  і  узагальнити  ті  процеси,  які  відбуваються  в  нашому  суспільстві.  Дослідники  не  до  кінця  вивчили й  опанували  недоступну  раніше  для  них  джерельну  базу  з  історії,  адже  раніше  для    широкого   загалу   вона   була   закритою.     Тому      нова      джерельна      база  залучається  до  процесу  навчання  доволі  повільно,  при  цьому  мало    враховуються  інноваційні  методичні  технології,  що  впроваджуються  в  систему  освіти  в  сучасну  добу. 

     Тому  сьогодні   особливо  актуальними  є  питання  розробки  і  впровадження  в  практику  роботи  нових  підходів  у  роботі  з  історичними  документами.

     Досвід  роботи  в  школі  переконує, що  особливо  важливим  є  дане  завдання  у  роботі  зі  старшокласниками,  адже  саме  для  цієї  категорії  школярів  уміння  використовувати  різні  історичні  писемні  джерела  є  перевіркою  на  зрілість  та  досконалість  їх  розумових  здібностей,  зокрема  вміння  аналізувати,  порівнювати,  критикувати,  узагальнювати,  що  формує  особистість.[7]

 

 

 

Розділ I   Деякі  аспекти  методики  використання  історичних  документів  на

уроках   історії   в  загальноосвітній  школі.

 

      Ідею   використання  писемних  історичних  джерел  у  процесі  навчання   започаткували  у  дореволюційні  часи    М. А.   Рожков,       М. М.  Стасюкевич,       Н. В.  Андрієвська,  М.В.  Вернадський  та  інші.  Вони  розкрили  значення  історичних  документів  як  засобу  конкретизації  навчального  матеріалу  та  запропонували  методичні  форми  й  прийоми  їх  використання.  Результатом  упровадження  дослідницького  принципу  у  процесі  навчання  стало  розширення  джерельної  бази,  безпосереднє  залучення  документальних  матеріалів  до  текстів  підручників  та  розробка  пізнавальних  завдань  до  них.  Різні  види  історичних  документів  та  методику  їх  використання  у  процесі  навчання  вивчали  і  інші  вчені – методисти.  Вони  розглядали  окремі  аспекти  проблеми  методики  використання  історичних  документів  у  процесі  навчання.  І хоч  цій  проблемі  завжди  надавалась дуже  велика  увага,  у  сучасних  умовах,  у  новій  історичній  обстановці  частково  відсутнє  комплексне  дослідження  методичних  умов  використання  історичних  писемних  джерел  згідно  з  оновленим  змістом  історичної  освіти.[9]

     Усе  створене  людиною,  а  саме:  результати  її  взаємодії  з  навколишнім  середовищем,  предмети  матеріальної  культури,  звичаї,  обряди,  пам`ятки  писемності – належить  до  історичних  джерел.  Іншими  джерелами  є   різні  види  наукової  літератури,  місцеві  історичні  товариства,    архіви   місцевих  газет,  публічні  бібліотеки  і  музеї,  інтернет.

   Для  повноцінної  історичної  освіти  учнів  набагато  більше  має  безпосереднє  знайомство  із  джерелами  історичного  знання  (документами),  ніж  робота  з  підручниками.  У  радянські  часи  більшість  методистів  вважали,  що  не  бажано  будувати  всі  заняття  в  школі  тільки  на  вивченні  документів.  Вони  вважали,  що  історичні  документи  варто  застосовувати  лише  як  допоміжний  засіб  до  основних  джерел  історичних  знань  учнів – розповіді  вчителя  і  тексту  підручника.

    І  все  ж.  Яке  ж  значення  має  застосування  історичних  документів.

    Найперше,  що  за  допомогою  документа  реалізується  принцип  наочності  у  навчанні  історії.  Адже  документ  робить  розповідь  учителя  жвавішою  і  яскравішою,  а  висновки  більш  переконливими.  Значення  документа  також  у  тому,  що  він  сприяє  конкретизації  історичного  матеріалу,  створенню  яскравих  образів  і  картин  минулого,  створює відчуття  духу  епохи.

    Вважаю,  що  при  роботі  з  документами  в  учнів  активізуються  процеси  мислення  й  уяви,  що  сприяє  більш  плідному  засвоєнню  історичних  знань  і  розвитку  їх  історичної  свідомості.  В  учнів  формуються  уміння  навчальної  роботи:  читати  документи,  аналізувати  і  визначати  потрібну  інформацію,  міркувати,  оцінювати  значення  документів  минулого  й  сьогодення.  На  уроках  учні  довідуються  про  значимість  документів  для  історичної  науки,  бачать  у  них  слід  діяльності  людей,  які  жили  в  минулому.

     Розуміючи  значення  першоджерел,  постійно  використовую  їх  на  уроках  історії.

     Якщо  документ  складний  для  учнів,  переказую  його,  наводжу короткі  цитати  без  посилання  чи  з  посиланням  на  документ  (щоб   підсилити  доказовість  своєї  розповіді,  цитую  і  розбираю  витяги  з  документів  для  конкретизації  своєї  розповіді,  надання  їй  емоційності  і  переконливості).

    Робота  учнів  з  документами   поступово  ускладнюється  з  урахуванням  їх  віку,  а  також  рівня  підготовленості.  У  5 – 6  класах  використовую  найбільш  простий  матеріал  оповідального  й  описового  характеру,  обсяг  його  не  перевищує  10 – 15  рядків,  у  7 – 8 класах  зростає  кількість  аналізованих  господарських  і  юридичних  документів,  у  9  класі  все  ширше  використовуються  документи,  що  характеризують  актуальне  політичне  життя  в  країні.

     Практикую  такий  спосіб  роботи  із  документом:  даю  учням  зразок  розбору  документа,  під  моїм  керівництвом  діти  його  аналізують,  деякі  (сильніші)  учні  працюють  самостійно,  потім  і  інші  діти  самостійно  вивчають  документ  у  школі  і  вдома.  Вдома  учні  готують  невеличкі  повідомлення,  описи  на  основі  документа,  тексту  й  ілюстрації  підручника,  твори,  есе (додаток Б,В,Г,Д,Е,Є),  плани  (додаток М,О),  тези  (додаток А),  цитатні  плани  (додаток  Н).

     Звичайно,  для  самостійної  роботи  необхідно,  щоб  текст  документа  був  у  кожного  учня. 

     Часто  на  уроках  практикую  читання  і  переказ  документа,  складання  плану,  пояснювальне  читання  з  попередньою  і  заключною  бесідою,  самостійний  розбір  документа  і  відповіді  на  запитання  до  нього,  порівняльне  зіставлення  двох  документів,  що  доповнюють  один  одного  і  характеризують  одну  і  ту  саму  подію.  При  цьому  учні  визначають  його  логічні  завершені  частини,  головні  ідеї,  вчаться  знаходити  докази  того  чи  іншого  положення.  Пропоную  учням  прочитати,  що  сказано  про  це  в  документі,  навести  цитату  з  документа,  де  сказано  про  це,довести  на  основі  документа  певне  положення,  підтвердити  свою  думку  документом. Іноді  застосовую  метод  коментованого  читання.  Пропоную  читати  документ  частинами,  потім  пояснюю  незвичні  вирази  і    фрази,    задаю    запитання    для  перевірки  ступеня  розуміння  змісту:  про  що  говориться  в  уривку?  Що  означає  це  слово?  Як  ви  розумієте  зміст  цього  речення?  Лише  потім  об`єдную  учнів  у  пари  чи  малі  групи,  у  яких  здійснюється  повторне  читання  і  розбір  окремих  частин  документа.  Відповіді  учнів  при  презентації  результатів  групової  роботи  мають  бути  повними  і  вичерпними,  а  висновки  підтверджені  посиланнями  на  документ.

     На  уроках  історії  в  середній  ланці  створюю  умови  для  формування  уявлень  учнів  про  відмінність  документальних  історичних  джерел  від  літературних  творів,  пісень,  сказань  і  оповідань.  Так,  при  аналізі  міфів  Стародавньої  Греції  з`ясовується,  що  в  них  вигаданого,  а  що  дійсно  відбувалося  в  житті  греків.   А  на  уроках  історії  України  XIX XX ст.  залучаю  документи  сімейної  історії  учнів,  сімейні  фотографії,  записи  розповідей  членів  родини,  реліквії  з  тем,  хронологічно  пов`язаних  з  курсом  історії.   Працюючи  в  парах,  трійках  чи  малих  групах,  учні  можуть  придумувати  запитання  до  документів,  складати  кросворди,  писати  власні  тексти,  описуючи  події.  Після  обговорень,  доповнень  і  виправлень  пропоную  учням  скласти  окремі  розділи  учнівського  підручника.  Такий  текст  буде  особистісно  значущим  і  зрозумілим  для  учнів.  До  розділів  учні  придумують  запитання  і  завдання,  включають  історичні  карти  і  хронологічні  таблиці,  родоводи.  Сторінки  ілюструють  малюнками,  пародіями  і  карикатурами.[6]

     Складання  учнівського  підручника  може  стати  темою  окремого  учнівського  проекту  в  школі.

      На  уроках  учням  пропоную  такі  пам`ятки.

      «Як  працювати  з  документом»  (6 клас)

-           Хто  автор  документа?

-          Хто  ще  брав  участь  у  підготовці  документа?

-          Що  ви  знаєте  про  цих  людей?

-          Що  додатково  ви  довідались  про  авторів  досліджуваного  документа?

-          Коли  був  написаний  чи  створений  документ?

-          Як  це  можна  зрозуміти  з  його  змісту?

-          Яке  значення  має  час  написання  документа?

-          Де  відбулися  описувані  події?

-          Які  факти  наведені  в  документі?

-          Якою  була  причина  створення  документа?

        Ще  методисти  дореволюційної  школи  звертали  велику  увагу  на  читання  учнями  книг  історичного  змісту.

         Як  відомо,  художня  література,  використовувана  на  уроці,  допомагає  конкретизації  історичного  матеріалу  і  формуванню  в  учнів  яскравих  образів  минулого  ,  що  є  складовою  частиною  їх  історичних  уявлень.  Фрагменти  художніх  творів  застосовую,  щоб  ввести  учнів  в  історичну  обстановку  чи  відтворити  колорит  епохи,  дати  картинний  чи  портретний  опис.  Використання  на  уроках  створених  письменниками  і  поетами  художніх  історичних  образів,  яскравих  розповідей  про  події  минулого  підвищує  емоційність  сприйняття  учнями  матеріалу,  підсилює  його  виховний  вплив,  сприяє  формуванню  особистісного  ставлення  до  історичних  явищ  і  діячів.  Так,  вивчаючи  з  учнями  матеріали  про  повстання  Коліївщину  1768 р.,  обов`язково  зачитую  фрагменти  із  поеми  Т.Г. Шевченка  «Гайдамаки»,  у  яких  яскраво  показано  вибух  народного  гніву  проти  своїх  визискувачів.  А  коли  розглядаємо  матеріали  про  навалу  на  Русь  татаро-монголів,  згадуємо  з  учнями  уривки  з  повісті  І. Франка  «Захар  Беркут»,  у  яких  ідеться  про  патріотизм  і  зрадництво,  безмежну  відданість  своєму  народу  і  зневажливе  ставлення  до  нього.[2]

    Опрацьовуючи    матеріал    про    Запорізьку     Січ,    пригадуємо    оповідання

 І.С.  Нечуя – Левицького  «Запорожці»,  у  якому  яскраво  описані  звичаї  і  порядки  в  Січі,  патріотизм  запорожців.

  На  літо  даю  дітям  список  рекомендованої  художньої  літератури,  яка  буде  опрацьовуватися  на  уроках  історії  в  наступному  навчальному  році.

       Перш  ніж  зупинитися  на  сюжеті  книжки,  даю  інформацію  про  автора   і  якщо  потрібно,  коротко  передаю  зміст  книжки.  Потім  пропоную  учням  запитання  і  завдання,  а  після  читання  уривка  проводжу  за  ними  бесіду.

     Велике   значення  мають  художні  твори  у  моральному  вихованні  учнів.  Дізнаючись  про  вчинки  історичних  особистостей,  учні  часто  переносять  себе  в  ті  ж  умови,  співчуваючи  герою.  Проте  мало  тільки  привертати  увагу  учнів  до  героїчних  вчинків  видатних  осіб.  На  уроках  варто  піднімати  питання  про  доцільність  тих  чи  інших  дій,  про  порядність,  гідність,  добросердя,  вірність  у  дружбі.

      На  уроках  історії  документи  можуть  використовуватись  як  учителями,  так  і  учнями.  Готуючись  до  використання  джерел  на  уроці,  передбачаю  їх  попередній  добір  і  педагогічну  обробку.  З  цією  метою  постійно  користуюсь  шкільною  хрестоматією.

       

   

 

 

 

 

 

Розділ  II    Навчальний  діалог  за  матеріалами  першоджерел  на  уроках     

                 історії  як  спосіб  формування  інтелектуально  розвиненої,

                 творчої,   національно  свідомої  особистості.

     Для  того,  щоб  навчальний  діалог  за  матеріалами  першоджерел  був  результативним,  потрібно  на  уроці  створити  такий  мікроклімат,  щоб  учням  хотілося  вчитись,  треба  тонко  відчувати  клас,  його  настрій  і  здатність  у  даний   момент  сприймати  сказане  на  уроці.  Намагаючись  зробити  так,  щоб мої  стосунки  з  класом були  щирими,  відвертими.  Така  атмосфера  сприяє  тому,  що  учні  завжди  вільно  і  відверто  висловлюють  свої  думки,  сперечаються,  прагнуть  усі  разом  знайти  істину,  пізнати  глибинну  суть  того  чи  іншого  документа.  Намагаюся,  щоб  учням  було  цікаво  спілкуватися  зі  мною,  адже  маю  теж  свої  погляди,  свою  позицію,  часто  неординарну  і  теж  намагаюся  переконливо  її  відстоювати.

       Хороші  робочі  контакти  з  класом,  багата  інформація  створюють  атмосферу  довір`я  і  відвертості.  Усе  роблю  для  того,  щоб  у  стосунках  з  учнями  не  було  ніякої  фальші.  Тільки  тоді  можна  досягнуть  результативності  евристичної  бесіди,  навчального  діалогу.

    Системою  добре  продуманих  запитань  підводжу  учнів  до  розкриття  глибинної  суті  певного  документа,  прагнучи  при  цьому,  щоб  одержані  учнями  знання  стали  їх  переконаннями.  У  ході  невимушеної  бесіди  з  учнями  постійно  прагну,  щоб  учні  вільно  розвивали  свою  думку,  при  цьому  заохочується  кожна  думка.  Таким  чином  на  кожному  уроці  учні  роблять  для  себе  відкриття  історичного,  пізнавального,  виховного  плану,  що,  безумовно,  викликає  в  них  інтерес  до  вивчення  історії,  допомагає  їм  самостійно  розібратись  у  складних  історичних  ситуаціях.  Постійно  привчаю  учнів  мати  власну  думку,  доводити  і  аргументувати  її,  підтверджувати  свої  думки  текстом  документа,  відстоювати  їх.

    Засобами  історії  намагаюсь  виховати  в  кожного  учня  високу  духовність,  реалізувати  основні  принципи  особистісно  зорієнтованого  навчання,  використовувати  інтерактивні  форми  і  методи  роботи  з  учнями,  в  основі  яких  навчальний  діалог,  тісна  співпраця  з  учнями.

     Механізм  цієї  роботи  такий.

     Перед  початком  вивчення  певного  документа   з`ясовую,  чи  всі  учні  прочитали  його,  завжди  домагаюсь,  щоб  він  був  прочитаний  усіма  учнями.  Готуючись  до  уроку,  сам  уважно  і  кожного  року  перечитую  даний  документ,  роблю  закладки,  куди  записую  запитання,  завдання,  а  часто  в  дужках  і  відповіді,  особливо  цікаві думки  і  висновки,  які  можу  доповнювати  і  після  проведеного   уроку  (додаток Ж,З,И,І,Й,К,Л).  А  доповнюю  їх  практично  завжди,  бо  після  уже  проведеного  уроку  чіткіше  бачу,  як  треба  наповнити  запитання  новим  змістом,  загострити  його,  поставити  його  таким  чином,  щоб  воно  спонукало  учнів  по-новому  дивитись  на  ту  чи  іншу  проблему.[8]

    Не  секрет,  що  іноді  відповіді  учнів,  їх  висновки  бувають  несподівано  цікавими,  не  такими,  як  прогнозувалось   під  час   підготовки  до   уроків,   тому   їх  теж  записую,  щоб  потім  використати  наступного  року.  Причому  цих  моментів  ніколи  не  приховую  від  учнів  і  завжди  підкреслюю,  що  вони  відповідали  глибше,  точніше,  оригінальніше,  ніж  я  сподівався,  що  викликає  у  них  особливе  задоволення,  спонукає  вдумливіше  читати  текст  документа,  глибше  розуміти  його  підтекст.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  III   Значення  роботи  учнів  над  першоджерелами  у  плані  розвитку 

      їх   пізнавальних  навичок,  самостійності,  виховання     громадянськості

  

    Ретельно  відібрані  першоджерела  можуть  допомогти  оживити  історію  для  багатьох  учнів,  оскільки  вони  розповідають  про  особистий  життєвий  досвід,  розумові  процеси  і  турботи  людей,  що  прямо  чи  опосередковано пов`язані  з  подіями,  які  вони  вивчають.  Адже  буває  так,  що  у  підручнику  учням  часто  пропонується  розповідь,  де  люди,  від  яких  залежало  рішення,  повністю  переконані  у  своїй  правоті,  а  результати  різних  подій  вважають  неминучими.  А  письмові  свідчення  того  часу  (дипломатичні  депеші  чи  протоколи  нарад,  листи  чи  щоденникові  записи)  часто  допомагають  показати  процес  дещо    в  іншому  плані,  бо  вони  часто  були  прийняті  під  тиском  або  при  наявності  неповної  і  суперечливої  інформації.  Так,  у  багатьох  підручниках  з  історії  часто  замовчуються    справжні  втрати  радянського  народу  (воїнів,  мирних  жителів)  під  час  Другої  світової  війни,  а  щоденникові  записи  О.П.  Довженка  стверджують,  що  вони  були  колосальними,  лише  сама  Україна,  за  його  свідченнями,  втратила  близько  15  мільйонів.[4]

     Коли  учні  безпосередньо  працюють  з  історичними  джерелами,  вони  застосовують  основні  історичні  поняття:  задавати  питання,  аналізувати  і  пояснювати  зміст  інформації,  робити  висновки  і  власні  умовиводи.

    Але  найголовніше  те,  що  первинні  джерела  надають  учням  прекрасні  можливості  відчути  себе  в  ролі  людей,  безпосередньо  пов`язаних  з  подіями,  що  вивчаються.  Опрацювання  первинних  письмових  джерел  показує  учням  різні  погляди  на  окрему  історичну  подію  чи  процес,  а  також  надає  можливість  порівняти  тексти,  написані  в  той  час  учасниками,  очевидцями  і  коментаторами,  з  текстами,  складеними  істориками  згодом.[3]

      Також  звернення  до  різних  письмових  джерел,  особливо  першоджерел,  дозволяє  учням  робити висновки  і  пояснення,  викладені  в  підручниках  чи  засобах  масової  інформації.  У  більшості  випадків  регулярне  використання  першоджерел  поряд  з  підручниками  й  іншими  навчальними  матеріалами  сприяє  надбанню  навичок  перехресної  перевірки  фактів  і  їхніх  тлумачень.

     Коли  учні  вивчають  письмові  свідчення  у  хронологічній  послідовності,  у  них  виробляються  уміння  критично  аналізувати  те,  як  кожен  новий  елемент  інформації  підтверджує  або  заперечує  інформацію  та  її  тлумачення,  хронологічно  викладені  в  інших  документах.  Це  не  просто  частина  процесу  ознайомлення  учнів  з  методом  вивчення  історії,  але  це  також  є  способом  подальшого  розвитку  їх  здібностей  міркувати,  вміння  думати,  розвитку  аналітичних  звичок,  що,  у  свою  чергу,  сприяє  розвитку  у  них  громадянськості.[10]

                                                                                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                           Висновки

    У  нових  історичних  умовах  формується  нова  особистість.

    Нова  система  навчання  та  виховання  молоді  має  бути  водночас   національною,  інтернаціональною  і  будуватися  на  основі  загальнолюдських  цінностей,  гуманістичних  ідеалах.

    Сьогодні  найголовніше  завдання  вчителя  запалити  в  учнів  іскру  жаги  до  знань,  навчити  їх  учитись,  мати  власні  думки  і  переконання,  уміти  відстоювати  їх  і,  звичайно  ж,  самостійно  здобувати  знання.

   Велику  роль  у  розвитку  самостійності  учнів  відіграють  історичні  документи,  найоб`єктивніші  свідки  історії.

   Сьогодні  нова  джерельна  база  залучається  до  процесу  навчання  доволі  повільно,  тому  що  дослідники  ще  не  до  кінця  вивчили  й  опанували  недоступні  раніше  для  них  історичні  документи,  бо  вони  були  закритими  для  широкого  загалу.

     Особливо  для  старшокласників  уміння  використовувати  різні  історичні  писемні  джерела  є  перевіркою  на  зрілість та  досконалість  їх  розумових  здібностей,  зокрема  вміння  аналізувати,  порівнювати,  критикувати,  узагальнювати,  що  формує  особистість.

     Для  повноцінної  історичної  освіти  учнів  набагато  більше  значення  має  безпосереднє  знайомство  із  джерелами  історичного  знання  (документами),  ніж  робота  з  підручниками.

      За  допомогою  історичного  документа  реалізується  принцип  наочності  у  навчанні  історії,  бо  документ  робить  розповідь  учителя  жвавішою  і  яскравішою,  а  висновки  більш  переконливими.

      Під  час  роботи  з  першоджерелами  в  учнів  активізується  процес  мислення,  формуються  вміння  навчальної  роботи.

     Якщо  документ  складний  для  учнів,  переказую  його,  наводжу  короткі  цитати.

     Під  час  роботи  з  документом  враховую  вікові  особливості  учнів.

     Часто  практикую  такий  спосіб:  даю  учням  зразок  розбору  документа,  під  моїм  керівництвом  діти  його  аналізують,  удома  готують  невеличкі  повідомлення,  описи  на  основі  документа,  есе.

     Іноді  під  моїм  керівництвом  учні  читають  і  переказують  зміст  документа,  складають  плани,  відповідають  на  запитання  до  тексту  документа.

    Часто  застосовую  метод  коментованого  читання  першоджерел,  при  цьому  пояснюю  незвичні  вирази  і  фрази,  задаю  запитання  для  перевірки  ступеня  розуміння  змісту.

     На  деяких  уроках  об`єдную  учнів  у  пари  чи  малі  групи,  у  яких  здійснюється  читання  і  розбір  окремих  частин  документа.

    Працюючи  в  парах,  трійках  чи  малих  групах,  учні  можуть  придумати  запитання  до  документів,  скласти  кросворди,  писати  власні  тексти,  складають  окремі  розділи  учнівського  підручника.   На  вступних  уроках  історії  пропоную  учням  пам`ятки  «Як  працювати  з  історичним  документом.»

     Часто  використовую  на  уроках  художню  літературу,  яка  допомагає  конкретизувати  історичний  матеріал,  формує  в  учнів  яскраві  образи  минулого.

    Готуючи  учнів  до  написання науково-дослідницьких  робіт  МАН,  обов`язково  використовую  першоджерела,  уривки  із  художніх  творів.

    Часто  на  уроках  проводжу  навчальний  діалог  за  матеріалами  першоджерел, це спосіб  формування  інтелектуально  розвиненої, творчої,  національно  розвиненої  особистості.

    Іноді  письмові  свідчення  допомагають показати  історичний  процес  дещо  в  іншому  плані,  ніж  про  нього  сказано  в  підручнику.

    Першоджерела  надають  учням  прекрасні  можливості  відчути  себе  в  ролі  людей,  безпосередньо  пов`язаних  з  подіями,  що  вивчаються.

    Звернення  до  різних  письмових  джерел,  особливо  першоджерел,  дозволяє  учням  перевірити  висновки  і  пояснення,  викладені  в  підручниках  чи  в  засобах  масової  інформації.

    Ознайомлення  учнів  із  першоджерелами  має  велике  виховне  значення,  бо  це  спосіб  подальшого  розвитку  їх  здібностей  міркувати,  вміння  думати,    виховує  громадянськість.

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                 

                                                              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Додатки

                                                                                                                         Додаток   А

 

    Тези  історичного  джерела  «Прокопій  Кесарійський  про  слов`ян»  7 клас

1.      Слов`яни  і  анти  з  давніх  часів  живуть  у  народоправстві  (демократії).

2.      В  обох  цих  племен  усе  життя  та  закони  однакові.

3.      Вони  вважали,  що  тільки  бог,  творець  блискавок,  є  володарем  над  усіма.

4.      Вони  шанували  річки  і  німф.

5.      Живуть  вони  в  жалюгідних  халупах  на  великих  відстанях  одна  від  одної.

6.      На  ворога  ідуть  зі  щитом  і  дротиком  у  руках.

7.      Сорочок  і  плащів  не  одягали,  а  тільки  штани,  підперезані  широким  поясом.

8.      Колір  шкіри  і  волосся  в  них  дуже  білі.

 

    Тези  історичного  джерела  «Маврикій  Стратег  про  слов`ян  (VIст.)»  7 клас

1.       Племена  слов`ян  і  антів  дуже  подібні:  вони  люблять  свободу,  їх  не  можна  схилити  до  неволі  або  покори.

2.      Вони  дуже  терплячі,  легко  зносять  спеку,  холод,  дощ.

3.      Полонених  довго  не  тримають,  через  деякий  час  пропонують  їм  викупитися  або  залишитися  з  ними  вільними  і  навіть  друзями.

4.      У  них  багато  худоби  і  плодів  земних.

5.      Живуть  вони  біля  важкопрохідних  річок,  ведуть  мандрівне  життя.

6.      Битися  вони  люблять  у  лісах,  часто  вдаються  до  раптових  нападів,  хитрощів.

7.      Вони  над  собою  не  мають  керівника,  ворогують  один  з  одним,  тому  ніколи  не  б`ються  у  правильній  битві.

 

Тези  документа  «Рішення  Люблінського  сейму  про  об`єднання  Литви  і  Польщі  в  одну  державу – Річ  Посполиту  (1569 рік)»

 1.Сигизмунд  Август  говорить  про  те,  що  всі  чини  королівства  давно 

    просили,  щоб  завершилось  об`єднання  Великого  князівства  Литовського  з    королівством  Польським.

2.  Таке  об`єднання  принесе  велику  славу  і  користь  обом  народам.

3.  З  цією  метою  був  скликаний  сейм,  на  який  звилися  пани  сенатори 

      духовні  і  світські  і  всі  інші  чини  польського  і  литовського  народів.

4.  На  цьому  сеймі  була  укладена  унія  за  згодою  всіх  членів  обох  

         народів.

 У  таких  пунктах: 

-          Польське  королівство  і  Велике  князівство  Литовське  складають  одне  зібрання,  один  народ,  одну  державу;

-          керуватиме  державою  один  король  польський,  який  буде  обиратися  спільними  голосами  поляків  і  литовців  у  Польщі;

-          головний сейм  повинен  бути  завжди  один;

-          монети  повинні  бути  одноманітними  і  однаковими  по  вазі  і  по  пробі;

-          і  в  Польщі,  і  в  Литві  повинні  бути  знищені  всі  торгові  мита  і  побори  на  землі  і  на  воді;

-          усі  закони  і  постанови,  видані  в  Литві  проти  польського  народу,  скасовуються;

-          поляк  чи  литовець  можуть  вільно  селитись  або  в  Литві,  або  в  Польщі  і  за  законом  обіймати  ту  чи  іншу  посаду;

-          духовні  посади  будуть  роздаватися,  як    було  і  досі.

 

 

        

 

 Тези  «Із  Переяславських  статей  (17  жовтня 1659 року)»

1.    Без  указу  царя  гетьман  України  з  військом  Запорізьким  не  має  права  ні  в  які  походи  ходити  і  сусіднім  державам  допомагати.

2.    Цар  наказав,  щоб  у  його  містах:  Переяславі,  Ніжині,  Чернігові – його  воєводи  у  військові  права  не  вступали,  а  жили  щоб  у  всіх  жителів,  крім  реєстрових  козаків.

3.    Гетьмана  без  царського  указу  щоб  не  змінювали,  а  гетьман  не  має  права  без  ухвали  простого  люду  міняти  полковників.

4.    Без  царського  указу  гетьман  не  має  права  карати  на  смерть  полковників  та  інших  людей.

5.    Податки  від  війни,  бурмістрів,  міщан  повинні  одержувати  тільки  ті  люди,  які  надсилатимуться  від  царя.

 

 

 

 

                                                                                                                              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                     Додаток Б

                                                  Есе   про  княгиню  Ольгу.

   За  деякими  переказами  майбутня  княгиня  Ольга  була  простою  дівчиною  і  заробляла  собі  тим,  що  через  річку  перевозила  людей  з  одного  берега  на  інший.  Народилася  вона  приблизно  у  890 р.  Але  дівчиною  вона  була  незвичайною:  дуже  вродливою,  мудрою  не  по  літах,  розсудливою.

   Одного  разу  вона  човном  перевозила  молодого  князя  Ігоря.  Він  відразу  ж  оцінив  зовнішню  і  внутрішню  красу  дівчини  і  закохався  в  неї.  Незабаром  вони  одружилися  і  були  дуже  щасливі,  бо  обоє  кохали  один  одного.  У  них  підростав  син  Святослав,  їх  спільна  радість.

   Ольга  цікавилася  державними  справами  і  скоро  стала  справжньою  помічницею  Ігоря.

   Але  скоро  її  спіткало, може,  найбільше  горе.  У  945 р.  загинув  від  рук  древлян  її  коханий  чоловік  Ігор,  і  Ользі  прийшлося  взяти  управління  державою  у  свої  руки.  Усі  державні  справи  вона  вирішувала  мудро,  що  дивувало  навіть  чоловіків.  Але  її  горе  завжди  було  з  нею,  і  вона  жорстоко  помстилася  древлянам  за  смерть  чоловіка,  спаливши  їх  місто  Істкоростень.  У  цьому  бою  на  рівних  з  усіма  брав  участь  і  її  15 – річний  син  Святослав.

    Ольга  намагалася  налагодити  дружні  політичні  і  економічні  зв`язки  з  сусідніми  державами.  Так,  вона  особисто  поїхала  в  Константинополь,  щоб  вирішити  ряд  питань.  Вона  полонила  своєю  красою  і  розумом  імператора  Костянтина,  і  він  захотів,  щоб  вона  стала  його  дружиною,  але  Ольга,  горда  і  непідступна,  відмовилась.  Там  же  вона  прийняла  хрещення.

     Із  самої  молодості  вона   захоплювалась   християнськими  ідеями,    і     в   955 р.,  за  іншими  відомостями -   у  957 р.  прийняла  християнство.  Вона  намагалась  у  християнському  дусі  виховувати  і  сина  Святослава,  але  він  рішуче  відкинув  ці  погляди.  Зате  син  Святослава  Володимир  зробив  вікопомний  подвиг,  запровадивши  у  988 р.  християнство  на  Русі.

    Ольга  ж  канонізована  християнською  церквою  і  тепер  належить  до  лику  святих.

    У  Києві,  на  Михайлівській  площі,  височить  пам`ятник  княгині  Ользі,  гордо  і  велично  вона  вдивляється  в  обличчя  своїх  далеких  нащадків  і  ніби  запитує  їх:  «Чи  так  вони  живуть,  як  мріяли  про  них  їх  предки».

 

                                                                                                                             

 

                                                                                                                     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                          

 

                                                   

 

                                                                                                                Додаток В

Есе  про  похід  Ігоря  на  древлян  і  вбивство  його

(перша  половина X ст.),  7 клас

 

    Князь  Ігор  жив  у  Києві,  а  дружина  його  була  княгиня  Ольга.  Жили  вони  в  мирі  і  злагоді,  бо  Ольга  була  мудрою  жінкою  і  дуже  любила  свого  чоловіка.

     Одного  разу  в  945 році князь  Ігор  вирушив  із  своїм  військом  до  древлян  по  данину. 

    Дружинники  настроювали  Ігоря  проти  древлян,  вони  весь  час  говорили,  що  древляни  мають  багато  одягу  і  зброї,  а  самі  вони  майже  голі.   Ігор  зібрав  велику  данину  із  древлян  і  повертався   додому.  Але  потім  він  передумав,  бо  йому  здалося,  що  данини  він  зібрав  мало,  тому  з  невеликим  військом  він  повернувся  назад  до  древлян,  яким  наказав  ще  раз  зібрати  данину.

    Древляни  дуже  образилися,  адже  вони  чесно  віддали  князю  все,  що  йому  належало.  Вони  сказали  один  одному,  що  коли  вовк  внадиться  в  стадо,  то  вигубить  усіх  овець,  краще  вбити  вовка.  І  тоді  вони  нагнули  дерева,  прив`язали  Ігоря  до  їх  верхівок  і  пустили  дерева.  Князя  було  розірвано.

    Княгиня  Ольга  помстилась  древлянам  за  смерть  свого  чоловіка.  Через  кілька  років  вона  з  військом  пішла  на  Корстень  і  повністю  спалила  його.

 

 

 

 

 

 

                                                                                                          

 

                                                                                                                    Додаток Г  

     

             Есе  про  прийняття  Володимиром  християнства  в  988 – 989 роках.

 

   Володимир – це  рідний  внук  княгині  Ольги.  З  раннього  дитинства  вона  виховувала  його  у  християнському  дусі,  і  він,  на  відміну  від  свого  батька  Святослава,  душею  сприйняв  ці  ідеї.

    Після  багатьох  років  боротьби  він  став  великим  князем  у  Києві.  Є  свідчення,  що  він  вів  варварський  спосіб  життя:  неправедно  судив,  убивав  невинних,  мав  багато  жінок  і  безліч  наложниць,  пиячив.  Але  щось  у  душі  йому  не  давало  спокою,  бо  він  відчував,  що  живе  не  так.  Але  як  треба  жити -  не  знав.  І  пригадалася  йому  наука  бабусі  Ольги,  великої  княгині,  думки  про  християнство  якої  він  сприймав  у  далекому  дитинстві. Але  щоб  не  помилитись,  він  послав  розумних  і  досвідчених  чоловіків  до  болгар,  німців  і  греків,  щоб  детально  вивчити  їх  віри.  Повернувшись,  посланці  сказали,  що  у  вірі  болгар  нема  веселощів,  а  тільки  печаль  велика,  недобрий  у  них  закон.  Ніякої  краси  у  храмах  і  в  службі  не  побачили  вони  і  в  німців.  Зате  такого  видовища  і  пишноти,  як  у  грецьких  храмах,  вони  не  бачили  ніде.  Коли  почули  церковні  співи  і  хори  в  храмах,  то  забули  навіть,  де  вони  знаходяться – на  небі  чи  на  землі.  І  красу  цю  вони  ніяк  не  можуть  забути.  І  знову  пригадав  князь  свою  бабусю  Ольгу:  якби  поганий  був  закон  грецький,  то  не  перейняла  б  вона  його,  а  була  вона  мудріша  за  всіх  людей.

      Літом  988 року  пішов  Володимир  на  Корсунь  і  завоював  його,  мав  намір  іти  на  столицю,  якщо  цар  не  віддасть  за  нього  свою  сестру  Анну.  Вона  не хотіла  бути  дружиною  Володимира,  але  становище  було  безвихідне.  І  тоді  вона  запропонувала  князю  прийняти  хрещення.  Але  раптом  Володимир  розхворівся  і  осліп.  Тоді  цариця  Анна  сказала  йому,  що  як  тільки  він  прийме  хрещення,  то  одразу  прозріє.  Так  і  сталося,  Володимир  після  хрещення  почав  бачити.  Вони  одружилися.

      Прибувши  у  Київ,  князь  Володимир  вирішив  охрестити  киян.  А  вони  всі  були  язичниками.  Насамперед  наказав  повалити  язичницьких  ідолів,  порубати  їх  і  спалити,  а  найголовнішого  бога  Перуна  втопити  в  річці  Почайні.  А  потім  сказав  киянам,  щоб  вони  завтра  прийшли  на  річку,  а  коли  хто  не  прийде,  то  стане  князю  ворогом.

     На  другий  день зібралося  на  березі  Дніпра  дуже  багато  людей,  вони  забрели  в  воду – хто  по  шию,  а  хто  по  груди,  а  грецькі  священики  на  горі  творили  молитви.   Охрестившись,  люди  розійшлися  по  домівках.  А  князь  Володимир  звелів  поставити  церкви  на  тих  місцях, де  колись  стояли  язичницькі  дерев`яні  ідоли.  Ставити  церкви  почали  і  в  інших  містах  і  селах.

    Потім  він  запропонував  розумніших  дітей  віддати  в  науку,  бо  тепер  настало  в  країні  все  нове.  Сам  Володимир і  сини  його  просвітилися.  Стали  вести  благочестивий,  християнський  спосіб  життя.  Так  відбулася  вікопомна  для  нас  подія,  яка  круто  змінила  життя  держави  і  цілого  великого  народу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                        

 

 

 

                                                                                                                 Додаток Д

 

                 Есе  «Григорій  Сковорода  про  головну  мету  філософії»

    Г.С.  Сковорода – український  поет,  байкар,  філософ. 

    У  своїх  філософських  творах  він  розмірковує  про  смисл  людського  життя,  про  людське  щастя.  Він  вважає,  що  головною  метою  життя  людини  є  постійне  пізнання  і  удосконалення  самого  себе,  тобто  постійне  удосконалення  свого  духовного  світу,  розвиток  свого  позитивного  мислення,  своїх  кращих  рис  характеру:  людяності,  любові  до  свого  народу,  до  природи  рідного  краю,  працьовитості. 

    Звичайно  ж,  мету  в  житті  має  кожна  людина,  тільки  в  різних  людей  вона  різна,  але  головну  мету  мають  далеко  не  всі.  Багато  людей  дбають  лише  про  матеріальні  блага,  про  те,  щоб  було  вдосталь  гарної  їжі,  доброго  одягу,  хочуть  мати  гарний  будинок.

    Інші  ж  люди  мають  головну  мету,  вони  прагнуть  розвинути  кращі  душевні  якості,  благородство  душі  і  серця,  розвивати  світлі  думки, почуття.  А  коли  душа  людини  тягнеться  до  всього  світлого,  високого,  благородного,  тоді  в  людини  і  настрій веселий,  і  думки  спокійні,  і  на  серці  радість.  Тоді  людина  по-справжньому  відчуває  себе  щасливою,  потрібною  людям.

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                                                                                                                                                                       

 

                                                                                                                Додаток Е

 

Есе  про  Івана  Брюховецького  (за  матеріалами  літопису  Самійла  Величка  і роману  П.  Куліша  «Чорна  рада»)

     Іван  Брюховецький  жив  деякий  час  у  Москві  і  ввійшов  у  велику  довіру  до  царя.  Через  деякий  час  він  одружився  на  дочці  боярина  Дарії  і  сам  отримав  від  царя  боярський  чин.

     Коли  Україна  в  1663 році  почала  готуватися  до  виборів  гетьмана,  то  на  гетьманську  булаву  претендували  Яким  Сомко,  Павло  Тетеря  та  Іван  Брюховецький.  Брюховецький  їздив  по  містах  і  селах  України  і  всім  обіцяв  багато  різних  благ,  був  він  і  на  Запорожжі,  зумів  схилити  козаків  на  свою  сторону,  пообіцявши  їм  дати  багато  вольностей  і  пільг.  З`явився  він  до  козаків  у  порваному  одязі  і  чоботях,  з  яких  виглядали  пальці,  цим  хотів  підкреслити,  що  він  такий  же  простий  чоловік,  як  і  козаки.  Запорожці  повірили  йому  і  16  червня  1663 року  на  Чорній  раді    чорною  вона  називалася  тому,  що  більшістю  на  ній  був  простий  народ  (чернь)  проголосували  за  Брюховецького.

   Звичайно  ж,  Брюховецький  жодної  обіцянки,  які  давав  запорожцям,  не  виконав,  і  через  два  роки  запорожці  його  вбили.

   За  роки  свого  гетьманування  Брюховецький  знищив  давні  українські  вольності,  допустив,  щоб  у  всіх  українських  містах  повновладно  панували  московські  воєводи,  які  відразу  ж  приїхали  в  Україну,  пішли  потоптом  по  давніх  українських  звичаях  і  порядках,  зневажливо  ставились  до  українців.  Словом,  вели  себе  як  справжні  колонізатори.

 

 

 

 

                                                                                                       

                                                                                                                Додаток  Є   

 

Запитання  і  орієнтовні  відповіді  до  уривка  з  історичного  джерела  «Тверський  літопис»

  1. Чим  мотивував  Мстислав  своє  рішення  допомогти  половцям?

(Щоб  половці  не  перейшли  на  бік  татар).

  1. Чому  татари  прислали  своїх  послів  до  руських  князів  із  просьбою  не  воювати  з  ними?

(Боялися  руського  війська,  бо знали  про  його  силу  і  хоробрість).

  1. Чому  руські  князі  все  ж  таки  пішли  на  татар?

(Були  впевнені  в  перемозі  над  ворогом).

  1. Чому  князь  Мстислав  нічого  не  сказав  своїм  побратимам  про  татарські  полки,  якою  людиною  він  був?

(Ненависною,  бажав  біди  іншим  князям)

-          Чи  сприяла  така  поведінка  князя  зміцненню  держави?

(Ні,  вона  розхитувала  її  устої,  ослаблювала)

  1. Чому  татари  перемогли  руських  князів?

(Бо  між  князями  були  чвари,  незгоди)

  1. Як  татари  торжествували  свою  перемогу

(Страшною  смертю  загинули  руські  князі  через  свою  необачність).

  1. Чого  навчає  нас  ця  розповідь  літопису?

(Тільки  в  єдності,  згуртованості  сила  і  людини,  і  народу,  і  держави).

 

 

 

 

 

 

                                                                                                           

                                                                                                                  Додаток Ж

 

          Розділ  «Головні  ідеї»  із  Статуту  Кирило – Мефодіївського  товариства».

1.      Чому  у  Статуті  мова  йде  про  духовне  і  політичне об`єднання  слов`ян?

(Бо  слов`яни – це  народи одного  кореня,  народи – брати).

2.      Чому  члени  товариства  планували,  щоб  кожна  слов`янська  держава  мала  свою  самостійність?

(Бо  це  були  б  невеликі  самостійні  держави  зі  своєю  мовою,  культурою,  у  невеликій  державі  легше  встановити  порядок,  законність.  Хоч,  безперечно,  зв`язки  між  слов`янськими  державами  повинні  бути  тісними).

3.      Як  ви  оцінюєте  положення  Статуту  про  народне  правління  в  кожній  слов`янській  державі,  про  повну  рівність  співгромадян?

(Позитивно.  Це  були  б  по-справжньоиу  демократичні  держави,  вільні,  ні  від  кого  не  залежні).

4.      Ваше  ставлення  до  того,  що  правління,  законодавство,  освіта  у  всіх  слов`ян  грунтуватимуться  на  святій  релігії?

(Позитивно.  Адже  релігія – це  джерело  високої  духовності,  людяності,  любові  до  людини.  Це  були б справді  гуманні  держави).

5.      Чи  згодні  ви,  що  участь  в  управлінні  державою  повинні  брати  люди  освічені  і  з  чистою  мораллю?

(Безумовно.  Високоосвічена  людина,  морально  чиста  працюватиме  на  благо  суспільства,  а  не  дбатиме  про  себе).

6.      Якої  ви  думки  про  загальний  Слов`янський собор  представників  слов`янських  країн?

(Безперечно,  такий  Собор  потрібний.  Адже  всі  слов`янські  народи  будуть  дружніми,  їх  стосунки  були  побудовані  на  взаємодовір`ї  і  взаємодопомозі,  у  них  можуть  бути  спільні  проблеми,  тому  контактувати  їм  необхідно).

                                       Загальні  запитання.

1.      Яке  з  шести  положень  вас  найбільше  вразило  й  чим  саме?  Чим  головні  ідеї  Статуту  співзвучні  ідеалам  нинішнього  суспільства  незалежної  України?

2.      Чим  найбільше  налякало  жандармів, охоронців  царського  самодержавства,  Кирило – Мефодіївське  товариство?

3.      Чому  царські  жандарми  перетлумачили  програмні  документи  товариства  як  «революційні  і  комуністичні  правила»?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                           

 

 

                                                                                                                 Додаток  З

 

 «З  таємної    інформації  керівника  слідства  у  справі  Кирило – Мефодіївського  товариства,  головного  начальника  Третього  відділення  імператорської  канцелярії,  шефа  жандармів  графа  Орлова  (червень  1847 року)»

  1. Чому  графа  Орлова  так  вразило  і  насторожило  те,  що  в  Україні  слов`янофільство  перетворюється  в  українофільство?

(Вони  боялися,  що  коли  в  Україні  відновиться  мова,  культура,  звичаї,  коли  люди  згадають  славне  історичне  минуле,  козаччину,  тоді  прокинеться  самосвідомість  народу,  і  Україна  розпочне  боротьбу  за  незалежність,  тобто  вихід  із  Російської  імперії),

  1. Чи  справді  Шевченко,  Куліш  і  Костомаров  у  перекрученому  вигляді  писали  про  становище  України?

(Ні,  вони  писали  правду  про  жахливе  становище  України,  яка  стогнала  у  кріпосницькому  ярмі.  І  все  це  робилося  іменем  царя  і  поміщиків).

  1. Чому  ці  письменники  у  своїх  творах  подавали  історію  України  мало  не  знаменитішою  за  всі  історії?

(Бо  й  справді  історія  України  багата  і  трагічна.  Справді,  гайдамаки  були  справжніми  рицарями,  а  українське  козацтво – відданими  патріотами  свого  народу.Цей  дух  свободи  і  досі  був  у  душах  людей,  а  ці  письменники  намагалися  розпалити  його  ще  дужче).

  1. Чи  справді  твори  Шевченка  «Сон»,  «Посланіє…»,  «Три  душі»  мають  пасквільний  характер?

(Ні,  ці  твори  правдиво,  з  болем  зображують  життя  простого  народу  на  Україні,  виховують  ненависть  до  царя  і  поміщиків).

  1. Як  було  покарано  членів  Кирило – Мефодіївського  товариства?

(Найсуворіше – Т.Г. Шевченка.  Його  заслано в казахські  степи  солдатом,  інших – на  різні  терміни  в  міста  і  села  Центральної  Росії).

  1. Про  що  свідчить  цей  документ?

(Царський  режим  боявся  за  цілісність  імперії,  душив  кожну  живу  думку,  кожний  прояв  до  свободи  і  незалежності).

             

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                         

 

 

 

                                                                                                                 Додаток  И

 

                                 «Із  програмних  засад  Братства  тарасівців»

  1. Чому,  будучи  космофілами  (люблять  усіх  людей),  тарасівці  повинні  бути  націоналами?

(Так,  треба  поважати  всі  нації, але  найбільше  треба  дбати  про  свою  націю,  бо  тут  наше  коріння,  наш  рід,  тому  необхідно  боротися  за  визволення  з-під  гніту  своєї  рідної  нації).

  1. Чи  впливає  роз`єднаність  України  на  Австро-Угорську  і  Російську  імперії   та  на  ставлення  українців  один  до  одного?

(Ні,  жодні  географічні  межі  не  можуть  роз`єднати  один  народ).

  1. До  чого  найбільше  прагнули  тарасівці?

(Щоб  повністю  задовольнялись  моральні,  просвітні,  соціальні  і  політичні  потреби  усього  українського  народу).

  1. Якою  тарасівці  бачили  українську  землю,  що  тоді  була  в  складі  Австрійської  і  Російської  імперій?

(Вони  хотіли,  щоб  українські  землі  входили  до  цих  імперій  як  федерації).

-          Чому?

(Бо  тоді  буде  більший  простір  для  розвитку  національної  самосвідомості,  буде  надано  нашому  народу  більше  прав).

  1. Якими  тарасівці  бачили  соціально – економічні  відносини  у  майбутньому  серед  українців?

(Серед  українців не  повинно  бути  ні  визискувачів,  ні  визискуваних,  вони  повинні  бути  єдиною  національною  родиною,  усі  повинні  бути  рівноправними,  по  можливості  однаково  забезпеченими,  національно  свідомими.

  1. Різні  групи  українців  належать  до  різних  релігійних  концесій?  Якими  тарасівці  бачили  стосунки  між  ними?

  справі  релігійній  мусить  панувати  абсолютна  толерантність,  тобто  повинне  бути  терпиме  ставлення   однієї  концесії  до  іншої).

  1. Яке  ваше  загальне  враження  про  тарасівців?

(Вони  справжні  патріоти  України,  хочуть  волі,  рівності  українського  народу,  дбають  про  те,  щоб  народ  мав  більше  прав,  щоб  українці  були  національно  свідомими,  були  єдиною  національною  родиною).

 

 

                                                                                                                               

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                             

                                                                                                             Додаток  І

                               «Погляди  М.  Міхновського  на  майбутнє  України»

    Микола  Міхновський – наш  земляк,  уродженець  с.  Турівки  Згурівського  району.  Ми  гордимося    тим,  що  з  нашого  краю  вийшов  відомий  політик,  справжній  патріот,  основоположник  українського  націоналізму.

   19 лютого  1900 року  він  виступив  на  мітингу  в  Полтаві,  яка  відзначала  чергові  Шевченківські  роковини.

  1. Чому  присутні  насторожено  сприйняли  появу  М.  Міхновського  на  трибуні?

(Тому,  що  він  мав  вигляд  аж  надто  інтелігентний,  дуже  відрізнявся  від  інших  промовців,  не  був  схожий  на  українця).

  1. Чому  зал  завмер,  коли  той  заговорив?

(Бо  мова  його  була  чиста,  думки  глибокі,  часто  несподівані).

  1. Як  ви  розумієте  його  слова,  що  не  може  бути  боротьби  українського  народу  в  рамках  Російської  імперії?

(Поки  Україна  буде  колонією  Росії,  ніяка  боротьба  не  матиме  результатів,  бо  кожну  вільну  думку,  кожен  виступ  буде  придушений).

  1. Чи  поділяєте  ви  думку  Міхновського  про  те,  що  Україна  повинна  цілковито  відокремитись  і  створити  могутню  державу  від  Карпат  і  до  Кавказу?

(Так,  бо  як  писав  Т.Г.  Шевченко:  «В  своїй  хаті  своя  правда,  і  сила,  і  воля».  Тільки  коли  Україна  стане  окремою  державою,  а  не  колонією  Росії,  тоді  вона  може  встановити  свої  закони,  свої  порядки,    стане  заможною  країною).

  1. Чому,  вважав  Міхновський,  Україні  не  потрібні  ні  автономія,  ні  федерація  в  складі  Росії?

(Бо  тоді  Україна  буде  все  рівно  залежною  від  Росії  і  не  зможе  самостійно,  за  своїми  законами  будувати  власну  державу.  Гіркий  історичний  досвід  це  підтверджує).

  1. Чи  погоджуєтесь  ви  з  думкою  історика  В.  Волковинського,  що  Міхновський  припустився  багатьох  помилок,  не  завжди  враховував  прагнення  своїх  співвітчизників?

 

 

(Не  погоджуємося.  Можливо,  він  (Міхновський)  іноді  був  надто  гарячковитий,  але  це  тому,  що  він  дуже  любив  Україну  і  бажав  їй  щастя.  А  деякі  співвітчизники  його  часто  не  розуміли  тому,  що  стояли  вони  на  інших  позиціях,  наприклад,  допускали,  що  Україна  може  входити  до  складу  Росії  як  автономія   або  федерація).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                       

 

 

                                                                                                                     Додаток  Й

 

                                            «Про  похід  Святослава  на  болгар»

  1. Як  характеризує  Святослава  те,  що,  йдучи  на  ворога,  він  попереджав  його  про  напад?

(Був  він  чесним,  справедливим,  відвертим  і  гордим).

  1. Про  що  свідчить  звернення  Святослава  до  своїх  воїнів?

(Про  його  безстрашність,  високе  розуміння  честі).

  1. Як  характеризує  Святослава  те,  що  в  бою  він  був  попереду  війська?

(Хоробрий,  безстрашний,  не  боявся  смерті).

  1. Як  ставилися  воїни  до  Святослава?

(Любили  його,  вірили,  готові  були  йти  на  смерть  за  нього).

  1. Чому  царські  бояри  (греки)  після  поразки  порадили  своєму  царю  послати   дарунки  Святославу?

(Хотіли  задобрити  його,  бо  дуже  боялися  його).

  1. Як  характеризує  Святослава  те,  що  він  байдуже  віднісся  до  дорогих  дарів?

(Вони  не  цікавили  його,  до  матеріальних  цінностей  він  був  байдужим).

  1. Чому  Святослав  із  вдячністю  прийняв  другий  подарунок – зброю?  Як  це  його  характеризує?

(Він  справжній  воїн,  його  цікавить  тільки  те,  що  стосується  бою).

  1. Чи  правильні  висновки  про  Святослава  зробили  греки?

(Так.  Ніякі  матеріальні  цінності  не  цікавили  Святослава.  Він  воїн,  тому  греки  погодилися  платити  йому,  бо  він  знову  може  піти  на  них  і  розбити).

  1. Чого  навчає  нас  розповідь  про  Святослава?

(Бути  такими  ж  мужніми  і  хоробрими,  як  Святослав,  і  коли  потрібно  буде,  то  боронити  рідну  землю  від  ворога).

 

                                                                                                       Додаток  К

                                            Хрещення  Ольги

1.      З  якою  метою  Ольга  955р.  прибула  до  Царгорода?

(Щоб  налагодити  міждержавні  зв`язки,  була  мудрою  правителькою).

2.      Що  запропонував їй  цар  Костянтин?

(Царювання  в  Царгороді,  стати  його  дружиною,  бо  вона  була  дуже  гарна  і  розумна).

3.      Як  перехитрила  його  Ольга?

(Вона  царю  запропонувала,  щоб  він  сам  охрестив,  а,  згідно  з  християнською  релігією,  хрещений  батько  не  може  бути  чоловіком).

4.      Яке  майбутнє  Ольги  пророкував  патріарх?

(Так,  як  вона одна  із перших  на  Русі  прийняла  християнство,  їй  довічно  буде  вдячна  Руська  земля).

5.      Як  сприйняла  Ольга  науку  патріарха?

(Вона  всім  серцем  прийняла  його  науку  про  молитви,  про  піст,  про  милостиню).

6.      Як  характеризує  Ольгу  її  відповідь  цареві  на  його  пропозицію  стати  його  дружиною?

(Мудра,  далекоглядна  і  навіки  вірна  своєму  чоловіку  Ігорю).

7.      Як  цар  зреагував  на  її  відмову?

(Гідно  оцінив  її  розум,  назвав  її  своєю  дочкою  і  з  багатими  подарунками  відпустив  додому).

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                              Додаток Л

 

 

                                             Похід  Володимира  на  печенігів

  1. Чому  ні  печеніги,  ні русичі  не  зважувалися  переходити  Дніпро  і  вступати  в  бій?

(Бо  сили  їх  були  рівними,  і  вони  не  хотіли  втрачати  своїх  людей).

  1. Про  що  свідчить  пропозиція  печенізького  князя?

(Беріг  своїх  людей).

  1. Як  характеризує  старшого  вояка  його  повідомлення  про  найменшого  сина  свого?

(Був  патріотом  рідної  землі,  готовий  був  пожертвувати  своїм  сином,  щоб  врятувати  сотні  воїнів).

  1. Про  що  свідчить  випробовування,  яке  придумав  хлопець  сам  для  себе?

(Хотів  ще  раз  переконатись  у  своїй  силі,  спритності).

  1. Якою  була  реакція  печеніга,  коли  він  побачив  бійця  Володимира,  як  це  його  характеризує?

(печеніг  був  гордим,  самолюбивим,  твердо  впевненим  у  собі).

  1. Чим  закінчився  двобій?  Про  що  він  свідчить?

(Повною  перемогою  бійця  Володимира,  тому  що  цей  хлопець  був  патріотом  своєї  країни,  і  це  додало  йому  сил,  адже  він  зберіг  своїм  подвигом  десятки  людських  життів).

  1. Про  що  свідчить  назва  міста  Переяслав?

(Про  патріотизм  і  силу  русичів,  їх  готовність  захищати  свою  землю  від  ворогів).

  1. Чого  навчає  нас  ця  легенда?

  неї  ми  дізналися,  яке  глибоке,  власне  тисячолітнє  коріння  патріотизму  нашого  народу,  воно  невід`ємна  частина  нашого  менталітету,  тож  і  ми  повинні  пам`ятати  славу  наших  далеких  предків  і  повинні  зростати  патріотами).

 

 

 

 

                                                                                                                       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                       Додаток М

 

План

Повідомлення  литовського  дипломата  Михайла  Липівина  про  розвиток  торгівлі  в  Києві  в  середині  XVIст.   8 клас.

  1. Київ  багатий  на  іноземні  товари.
  2. Шлях  до  нього  від  Чорного  моря  дуже  простий.
  3. 3 Києва  в  Московію  і  в  північні  країни  відправляли  східні  товари.
  4. Які  товари  везли  іноземні  купці?
  5. Каравани  супроводять  обози  з  товарами.
  6. Значні  прибутки  киян  при  приході  каравану.
  7. Навіть  звичайні  київські  сім`ї  мали  дорогі  речі,  куплені  дешево.

 

 

План  документа

«Польський  хроніст  І.  Бєльський  про  битву  на  Солониці».

  1. Козаки  старанно  приготувалися  до  бою.
  2. Штурмом  їх  було  взяти  важко.
  3. 7  червня  почалася  кривава  битва.
  4. Козаки,  бачачи  свою  загибель,  хотіли  видати  своїх  проводирів.
  5. Через  це  в  їх  таборі  зчинився  великий  гамір.
  6. Поляки  оточили  козацький  табір,  хотіли  піймати  Наливайка.
  7. Козаки  видали  Наливайка  і  привели  до  гетьмана.
  8. Щоб  лише  зберегти  своє  життя,  козаки  були  готові  віддати  полякам  усю  свою  зброю.
  9. Коли  гетьман  відмовив  їм  у  захисті,  козаки  вирішили  боронитися  до  останньої  каплі  крові.
  10. Поляки  вирубали  всіх  козаків,  а  їх  було  до  10 тисяч.
  11. Врятувалося  не  більше  тисячі  козаків.

                                                                                                 Додаток  Н

 

                                                      Цитатний  план  документа

           «Із  «порядку  шкільного» - статуту  Львівської  братської  школи  1587 року.

  1. «Багатий  над  убогим  у  школі  нічим  вищий  не  може  бути».
  2. Дидаскал  (викладач)  повинен  усіх  однаково …   навчати,  нікому  не  надати  перевагу».
  3. «Учитель  повинен  кожного  разу  пильнувати:  коли  б  котрого  отрока  не  було,  ….  довідатися  про  причину,  чому  він  не  прийшов».
  4. «Після  молитви  кожен  отрок  повинен  відповідати,  що  він  учора  вивчив».
  5. «Після  обіду  хлопці  повинні  самі  писати  на  таблицях  завдання».
  6. «А  вивчивши  у  школі,    повинні  дискутувати».
  7. «Прийшовши  додому,    діти  перед  своїми  рідними  могли  прочитати  з  поясненням  те,  що  вивчили  у  школі».
  8. «Якщо  сам  учитель  чи  хтось  з  учнів  не  дотримувався  б  тих  правил …  -  то  такий  не  тільки  вчителем,  а  й  простим  жителем  тут  не  може  бути».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                         

                                                                                                                     Додаток О

 

План  документа  «Із  промови  П.  Полуботка  перед  царем,  записаної  французьким  послом  в  Росії  Жаном – Бенуа  Шерером».

  1. «Ваше  величносте,  бачу,  що  ви  хочете  погубити  мою  Батьківщину».
  2. «Ви  поставили  себе  над  законами  й  хочете  знищити  всі  привілеї  мого  народу,  які  ви  ж  самі  і  дали».
  3. «Ви  накладаєте  свавільні  податки».
  4. «На  найтяжчих  і  принизливих  роботах  ви  використовуєте  козаків».
  5. «Ви  позбавили  нас  найдорогоціннішого  права – обирати  гетьманів».
  6. «Суддями  над  нашим  народом  ви  ставите  підданих  Великоросії».
  7. «Ви  не  матимете  ніякої  користі  від  загибелі  мого  народу».
  8. «Якщо  ви  станете  справжнім  батьком  усього  народу,  він  завжди  буде  готовим  до  самопожертви».
  9. «Я  знаю,  що  мене  чекають  кайдани  і  смерть».
  10. «Мене  турбує  доля  моєї  Батьківщини».
  11. «Для  мене  повна  загибель  мого  народу  страшніша,  ніж  моя  найлютіша  смерть».

 

 

План  документа  «Із  листа  французького  посла  французького  посла  в  Московії  Жана  де  Балюза  про  гетьмана  І  Мазепу»

  1. «Добре  знає  латинську  мову».
  2. «Більше  любить  мовчати  та  слухати,  хоча  мова  його  дуже  багата».
  3. «Володіє  італійською,  французькою  мовами,  читає  французькі  і  голландські  газети».
  4. «Вигляд  у  нього  суворий,  має  міцну  статуру».
  5. «Хоч  на  Україні  народ  вільнолюбний,  Мазепа  привернув  козаків  до  себе  твердою  владою».
  6. «Він  досвідчений  політик».
  7. «Добре  знає,  що  діється  в  сусідніх країнах».
  8. «Має  велику  колекцію  зброї  і  добірну  бібліотеку».
  9. «Щодо  питань  сучасної  політики  дуже  обережний».

 

 

План  документа  «Польський  хроніст  Віспасіан  Коховський  про  Сірка».

  1. «Був  досвідчений  у  воєнних  акціях».
  2. «Орда  його  дуже  боялась».
  3. «Татари  були  завжди  готові  до  його  нападу».
  4. «Вони  лякали  ним  навіть  своїх  дітей».
  5. «Сірко  не  боявся  ні  сльоти,  ні  морозу,  ні  спеки».
  6. «У  воєнних  небезпеках  був  рішучим  і  завжди  тверезим».
  7. «Улітку  він  був  на  Запорожжі,  а  взимку – чатував  кордони».
  8. «Він  постійно  бився  з  татарами,  яких  ненавидів».
  9. «На  обличчі  мав  природний  знак,  ніби  шмат  мармуру».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розробки  уроків  за  даними  додатками.

Тема. Слов’яни під час Великого переселення  народів.

Мета:

·         визначити територію, заняття й суспільні відносини союзів східнослов’янських племен, що стали базою, на якій виникла держава – Київська Русь;

·         розвивати в учнів навички роботи з джерелами інформації, історичною картою, таблицями, схемами;

·         виховувати в учнів почуття  національно-історичного патріотизму.

Основні поняття: «Велике розселення слов’ян», «союзи племен», «суспільний устрій», «князь», «дружина».

Обладнання: карта «Київська Русь», підручник, фрагмент із літопису «Повість минулих літ».

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати:

Після цього уроку учні зможуть:

·         встановлювати  хронологічну послідовність подій;

·         показувати на карті території розселення східнослов’янських союзів племен та їхніх сусідів, визначаючи місце положення;

·         характеризувати суспільне життя східних слов’ян за переддержавної  доби;

·         аналізувати відносини східних слов’ян з сусідами;

·         розповідати на основі літописних джерел про виникнення Києва;

·         визначати роль міста Києва в утворенні держави східних слов’ян;

·         застосовувати та пояснювати на прикладах поняття та терміни: Велике розселення слов’ян, союзи племен, городище, князь, літопис.

 

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель. Кожен  народ має  свою  історію  і  гордиться  нею.  Знати  її -  це  святий  наш  обов`язок.  От  і  ми  з  вами  на  кожному  уроці  крок  за  кроком  вивчатимемо  історію  нашої  рідної  землі – України,  щоб  глибше  осягнути  велич  минулого,  учитися  у  наших  предків,  враховувати  їх  помилки,  щоб  не  допустити  їх  у  своєму  житті.  

  На попередньому уроці ми почали вивчати новий період історії нашої Батьківщини.

  Експрес – опитування

1.      Що  вам  відомо по  слов`янські  племена?

2.      На  якій  території  вони  проживали?

3.      Які  сучасні  народи  належать  до  слов`янських?

4.      Які  теорії  про  походження  слов`ян  вам  відомі?

5.      Які  території  були  заселені  слов`янами  в  I Vст.?

6.      Які  археологічні  культури  є  культурами  ранніх  слов`ян?

7.      Що  вам  відомо  про  господарство  релігійні  вірування,  свята  та  обряди  давніх  слов`ян?

8.      Який  період  історії  називають  Великим  переселенням  народів?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1.  Розселення племінних союзів східних слов’ян на території України.

Учитель. У VІІІ-ІХ ст.. в Середньому Подніпров’ї складаються великі союзи племен. На с.21 підручника, на карті знайдіть ці племена. А) робота з історичною картою:

 

  1. Сусіди східнослов’янських племен.

Учитель. Розгляньте настінну карту, карту в підручнику і назвіть сусідів східнослов’янських  племен.

  1. Етнічні й державотворчі процеси в період  утворення Київської Русі.

Учитель. У ІХ ст. у результаті тривалого внутрішнього розвитку східнослов’янських племен була заснована одна з найбільших великих держав середньовічної Європи. Вона охоплювала територію від Чорного до Білого морів, від Карпат до Волги.

Проблемне питання

 Як ви вважаєте, чи важливо нам знати, як  утворилася  Київська Русь? Чому?

Учитель. Держава – це політичне утворення, яке, спираючись на органи влади і закони , обов’язкові для всіх, регулює життя суспільства, забезпечує його розвиток, захищає від зовнішніх ворогів.

  Учитель. Племінні княжіння заклали фундамент східнослов’янської державності.       Наймогутнішим було племінне княжіння полян, яке стало ядром формування Київської    держави. Центром цієї держави був Київ. 

  Опрацювати історичне джерело  «Прокопій  Кесарійський  про  слов`ян  (Vст.)»  у  формі  складання  простого  плану.

1.      Демократичні  засади  у  житті  слов`ян.

2.      Поклоніння  перед  Богом.

3.      Язичницькі  звичаї  давніх  слов`ян.

4.      Слов`яни  жили  бідно  часто  змінювали  місце  проживання.

5.      Як  ішли  вони  на  ворогів.

6.      Їх  одяг,  зовнішність.

Опрацьовуємо  статтю   «Маврикій  Стратег  про  слов`ян  (Vст.)»  у  формі  цитатного  плану.

1.      «Племена  слов`ян  і  антів  не  можна  схилити  до  неволі  або  покори      у  своїй  країні».

2.      «Вони  легко  зносять  спеку,  холод,  дощ,  брак  одягу,  нестачу  їжі».

3.      «Полоненим  пропонують  або  викупитися,  або  залишитися  у  стані  вільних  друзів».

4.      «У  них  велика  кількість  худоби  і  плодів  земних».

5.      «Вони  оселяються  у  важкопрохідних  місцях».

6.      «Битися  люблять  у  місцях,  порослих  густим  лісом».

7.      «Вони  не  визнають  військові  лави,  не  спроможні  битися  в  правильній  битві».

Опрацювання  уривка  з  «Повісті  минулих  літ»  про  заснування  Києва  методом  повільного  читання.

1.      Що  ви  знаєте  про  заснування  Києва?

2.      Що  нового  ви  дізналися  про  племя  полян?  На  якій  території  в  сучасному  розумінні  вони  жили?

(Це  наша  земля - Згурівка,  Яготин,  Бориспіль,  Бровари  і т.д.)

3.      Яку  роль  відіграли  поляни  в  процесі  державотворення?

(Вони  побудували  величне  місто  Київ,  яке  стало  «матір`ю  городів  руських»).

4.      Як  думаєте  ким  був  Кий?

(Могутнім  князем,  який  зіграв  велику  роль  у  державотворенні).

5.      А  чому  деякі  називали  його  простим  перевізником?

(Мабуть,  щоб  краще  зрозуміти  назву  міста.  Чий  перевіз?  -Київ).

   ІV. Підсумок (рефлексія)

1.      Чи вдалося нам вирішити завдання уроку?

2.      Яке історичне джерело  сприяло  розв’язанню завдань  нашого уроку?

        Учитель підводить   підсумок  уроку, аналізує й оцінює активність учнів.

 

     V.Домашнє завдання.

1. Опрацювати  параграф 2.( Свідерський Ю.Ю.,Ладиченко Т.В., Романишин Н.Ю. Історія України. Підручник  для 7 класу.- К.: «Грамота»,2007.)

2. Дати відповідь на питання на с.27.

3. Завдання окремим учням . Підготувати  повідомлення  «Походження  назви «Русь», «Князь Аскольд та його діяльність».

 

 

 

 

 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Тема: Становлення Київської держави з центром у Києві

Мета:

·    ознайомити учнів із процесом  формування території Київської держави; хронологічними межами правління перших київських князів;

·    зясувати походження назви «Русь»;

·    характеризувати  внутрішню та зовнішню політику київських князів, давати їм характеристику, розкриваючи їх роль і місце в історичному процесі;

·    продовжувати формування навичок роботи з історичною картою, текстом підручника та іншими джерелами інформації, розвивати логічне мислення учнів;

·    виховувати в учнів інтерес до історії;

Основні поняття: «держава», «князь», «Русь», «династія».

Обладнання: історична карта «Київська Русь в ІХ- ХІ ст.», підручник,  фрагменти із літопису «Повість минулих літ», ілюстрації, схеми, портрети перших київських князів.

Тип уроку: комбінований.

Очікувані результати:

Після  вивчення теми учні зможуть:

·    визначити хронологічні рамки подій;

·    показувати на карті територію Київської держави за перших князів, порівнювати її з територіями розселення східних слов’ян;

·    характеризувати діяльність перших князів, визначати наслідки їхньої внутрішньої та зовнішньої політики;

·    визначати їх роль у становленні Київської держави;

·    пояснювати походження назви «Русь»;

·    аналізувати документи;

·    висловлювати власну думку й брати участь в обговоренні  історичних питань.

    

 Епіграф уроку

«О, незрівнянна земле руська, якою  тільки красою, багатством ти не наділена: багатьма озерами, річками, і джерелами, горами крутими, пагорбами високими, дібровами пишними, полями чудовими, звіриною різноманітною, птицею незліченною, містами великими, селами дивними»

                                                                                                      «Повість минулих літ»

 

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Запитання учням

         1. Про що ви дізналися на попередньому уроці?

2.Скільки вам відомо союзів східнослов’янських племен, які розселилися на території  сучасної України? Назвіть їх.

         3. Як називалося плем’я слов’ян, яке проживало поблизу Києва?

         4.В якому історичному джерелі йде мова про заснування Києва?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1.Походження назви «Русь»

Виступ учня (підготовлене заздалегідь). У VІІІ ст. почали вживати для позначення території племен полян, сіверян та древлян назву «Русь». Щодо походження і значення назви існує досить багато гіпотез,основними з них є три:

-     від праслов’янського «руд», «рус», що означає «світлий, русий»; такої думки дотримуються прибічники слов’янського походження назви»Русь»;

-     від «росів»- сарматських племен, що змішалися зі слов’янами й розселилися на Середньому Подніпров’ї вздовж річок Рось, Росава, Роставиця і входили до Антського союзу племен;

-     від назви скандинавських племен (вікінгів, варягів): естонці називали їх «ротсі», а фіни – «руотсі»; слід за ними так почали називати їх також інші народи.

Поступово назва «Русь» поширилася на всі східнослов’янські землі, а її мешканців почали називати «русичами».

 

2.Перші київські володарі.

Учитель. Одним  з перших київських володарів,згідно з літописом, були Аскольд і Дір. «Повість минулих літ» подає про них доволі скупі відомості.   

Складаємо  простий  план  уривка  з  «Повісті  минулих  літ»  про  князювання  Аскольда  і  Діра  в  Києві (IXст.)

1.      Аскольд  і  Дір  були  боярами.

2.      Вони  відпросилися  у  Рюрика  піти  до  Царграда.

3.      Пливучи  по  Дніпру,  вони  побачили  велике  місто.

4.      Дізналися  про  біду  цього  міста:  городяни  платили  данину  хозарам.

5.      Аскольд  і  Дір  залишилися  тут  і  стали  правити  Київом  і  Полянською  землею.

          Завдання:

1.  Як називався шлях, яким Аскольд і Дір збиралися йти до Царгорода (Константинополя)?

2.  Чому жителі городка на Дніпрі прийняли за правителів Аскольда і Діра? Як називався цей «городок»?

Виступ учня (підготовлене заздалегідь) про діяльність князів Аскольда і Діра.

 

Робота в групах:

1-а група: опрацюйте матеріал підручника с.30-32,  та уривок з «Повісті минулих літ» і визначте основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики князя Олега. Складіть схему.

Представлення роботи групи.

 

 

Складаємо  цитатний  план  уривка  з  «Повісті  минулих  літ»   про  князювання  Олега  в  Києві  (IX –початок  Xст.)

1.       «Рюрик  княжіння  передав  Олегові».

2.      «У  рік  639  (882)  вирушив  Олег  у  похід».

3.      «Довідався  Олег,  що  у  Києві  княжать  Аскольд  і  Дір».

4.      «Він  сховав  своїх  воїнів  у  човнах».

5.      «Олег  послав  послів  до  Аскольда  і  Діра,  які  сказали:  «Прийдіть  оба  до  рідні  своєї».

6.      «І  мовив  Олег  Аскольду  і  Діру:  «Ви  оба  не  є  князі,  ні  роду  княжого».

7.      «І  вбили  вони  Аскольда  і  Діра».

8.      «І  сів  Олег  князювати  в  Києві  і  мовив  «Хай  буде  се  мати  городами  руським».

    2-га група:

Опрацюйте матеріал підручника с.32-33, уривок з «Повісті минулих літ», дайте характеристику правління Ігоря. Складіть опорну схему.

Вів  оборонне  будівництво  залог  на  кордонах

Укріпив  позиції  Русі  на  торгових  шляхах

Приєднав  уличів  і  тиверців

915 р. – Перша  збройна  сутичка  з  печенігами

                                                                 Ігор

941 р. – невдалий  похід  на  Константинополь

944 р. – похід  на  Закавказзя

944р. – угода  з  Візантією

945р. – повстання древлян  і  вбивство  князя

Представлення роботи групи.

Опрацювання  уривка  із  «Повісті  минулих  літ»  у  формі  есе.  Зачитують  заздалегіть  підготовлені  учні.

   Есе  про  похід  Ігоря  на  древлян  і  вбивство  його.

  Князь  Ігор  жив  у  Києві,  а  дружина  його  була  княгиня  Ольга.  Жили  вони  в  мирі  і  злагоді,  бо  Ольга  була  мудрою  жінкою  і  дуже  любила  свого  чоловіка.

     Одного  разу  в  945 році князь  Ігор  вирушив  із  своїм  військом  до  древлян  по  данину. 

    Дружинники  настроювали  Ігоря  проти  древлян,  вони  весь  час  говорили,  що  древляни  мають  багато  одягу  і  зброї,  а  самі  вони  майже  голі.   Ігор  зібрав  велику  данину  із  древлян  і  повертався   додому.  Але  потім  він  передумав,  бо  йому  здалося,  що  данини  він  зібрав  мало,  тому  з  невеликим  військом  він  повернувся  назад  до  древлян,  яким  наказав  ще  раз  зібрати  данину.

    Древляни  дуже  образилися,  адже  вони  чесно  віддали  князю  все,  що  йому  належало.  Вони  сказали  один  одному,  що  коли  вовк  внадиться  в  стадо,  то  вигубить  усіх  овець,  краще  вбити  вовка.  І  тоді  вони  нагнули  дерева,  прив`язали  Ігоря  до  їх  верхівок  і  пустили  дерева.  Князя  було  розірвано.

    Княгиня  Ольга  помстилась  древлянам  за  смерть  свого  чоловіка.  Через  кілька  років  вона  з  військом  пішла  на  Корстень  і  повністю  спалила  його.

 

ІV.  Закріплення та повторення нового матеріалу  ( аукціон  загадок).

  1. Про кого йдеться в цих віршах?

Князь чоловіком був хорошим

І дипломатом мудрим був.

Від цісаря великі гроші

За місто Царгород здобув.

Свій причепив на брамі щит.

Та якось сивий ворожбит

Сказав , що згине від коня.

Й одного сонячного дня

Гадюка в ногу уп’ялась.

І ворожба ота збулась.(Олег)

 

  

 

 Жінку мав за оберега,

У столиці панував,

Сином віщого Олега

Київ князя називав.

Був хоробрим і відважним

Цей слов’янський  властелін.

Часто гордо і поважно

Виступав в походи він.

Владу міцно вмів тримати

У руках своїх, й тому

Звали здібним і завзятим

Й поклонялися йому.

Переходи були вдалі,

Й князь пішов на Цареград,

Але кинули повсталі

На слов’ян  вогненний  град.(Ігор)

 

 

 

 

2  .Акровірші

І на Царгород, і на Кавказ                  Оповитий славою народу

Господар цей ходив не раз.                Ладний з ним у вогонь і в воду.

Орел. Та кляті вороги                          Епоха пишалася князем, мов сином

Роздерли князя на шматки.                 Гадюкою вжалений в ногу загинув.

               

V.  Підсумок  уроку.

Аналіз роботи класу  на уроці ( внутрішня мотивація)

·         Хто з учнів був  кращим на уроці?

·         Хто  здивував  нас сьогодні?

·         Кому необхідно  попрацювати додатково?

     Мотивація і виставлення оцінок.

 

VІ.  Домашнє  завдання.

1.  Вивчити параграф 3 .( Свідерський Ю.Ю.,Ладиченко Т.В., Романишин Н.Ю. Історія України. Підручник  для 7 класу.- К.: «Грамота»,2007.)

2.      Відповісти на питання: «Чи вважаєте справедливим убивство

   древлянами князя Ігоря?  Чому?»

 

   

 

Тема:  Київська Русь за часів княгині Ольги та князя Святослава

 

    Мета:

·    продовжити вивчення процесу розвитку давньоруської держави в період князювання Ольги та Святослава, показавши реформаторську діяльність першої і військово-політичну – другого;

·    розвивати вміння учнів працювати з історичною картою, давати характеристику історичним  особам, робити короткі повідомлення про них;

·    продовжити виробляти вміння записувати  отримані знання у таблицю;

·    виховувати почуття історичного патріотизму, гордості за героїчне минуле нашої країни.

Основні поняття: держава, економіка, соціальний стан, політика, феодальний устрій.

Обладнання: карта «Київська Русь ІХ-ХІ ст..», ілюстрації з літописів,  історичні таблиці на класній дошці, портрети княгині Ольги, князя Святослава, підручник.

Тип уроку: комбінований.

Очікувані результати

Після вивчення теми учні зможуть:

·    аналізувати діяльність княгині Ольги та Святослава;

·    показувати на карті територію Київської держави за князювання Ольги та Святослава, напрямки походів князя-воїна, визначати місцеположення найважливіших битв;

·    порівнювати князювання Ольги та Святослава, визначаючи результати їхньої зовнішньої та внутрішньої політики;

·    аналізувати літописні легенди про помсту Ольги;

·    оцінювати діяльність княгині Ольги та князя Святослава, використовуючи джерела інформації, обґрунтовувати власну позицію.

 

 

Хід уроку

 

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Інтерактивна вправа «Навчаємося разом»

Клас об’єднується в групи за опорними словами: «династія Києвичів», «Віщий», «похід на Візантію», «882-912», «був убитий древлянами», «похід 860 року на Візантію», «прибив щита на воротах Константинополя», «династія Рюриковичів» та ін..

1-а група.»Аскольд»

2-а група.»Князь Олег».

3-я група. «Князь Ігор».

Завдання

Кожній групі дати характеристику внутрішньої та зовнішньої політики князів.

Учитель аналізує та оцінює відповіді учнів.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1.Княгиня Ольга,її реформи.

Учитель.  Навіки  прославила  себе  розумом,  красою,  мудрістю,  розважливістю  княгиня  Ольга.  Православна  церква  канонізувала  її  як  рівноапостольну.

На  основі  легенд  про  княгиню  Ольгу  заздалегідь  підготовлені  учні  складають  і  зачитубть  есе  про  неї.

                                      Есе   про  княгиню  Ольгу.

   За  деякими  переказами  майбутня  княгиня  Ольга  була  простою  дівчиною  і  заробляла  собі  тим,  що  через  річку  перевозила  людей  з  одного  берега  на  інший.  Народилася  вона  приблизно  у  890 р.  Але  дівчиною  вона  була  незвичайною:  дуже  вродливою,  мудрою  не  по  літах,  розсудливою.

   Одного  разу  вона  човном  перевозила  молодого  князя  Ігоря.  Він  відразу  ж  оцінив  зовнішню  і  внутрішню  красу  дівчини  і  закохався  в  неї.  Незабаром  вони  одружилися  і  були  дуже  щасливі,  бо  обоє  кохали  один  одного.  У  них  підростав  син  Святослав,  їх  спільна  радість.

   Ольга  цікавилася  державними  справами  і  скоро  стала  справжньою  помічницею  Ігоря.

   Але  скоро  її  спіткало, може,  найбільше  горе.  У  945 р.  загинув  від  рук  древлян  її  коханий  чоловік  Ігор,  і  Ользі  прийшлося  взяти  управління  державою  у  свої  руки.  Усі  державні  справи  вона  вирішувала  мудро,  що  дивувало  навіть  чоловіків.  Але  її  горе  завжди  було  з  нею,  і  вона  жорстоко  помстилася  древлянам  за  смерть  чоловіка,  спаливши  їх  місто  Істкоростень.  У  цьому  бою  на  рівних  з  усіма  брав  участь  і  її  15 – річний  син  Святослав.

    Ольга  намагалася  налагодити  дружні  політичні  і  економічні  зв`язки  з  сусідніми  державами.  Так,  вона  особисто  поїхала  в  Константинополь,  щоб  вирішити  ряд  питань.  Вона  полонила  своєю  красою  і  розумом  імператора  Костянтина,  і  він  захотів,  щоб  вона  стала  його  дружиною,  але  Ольга,  горда  і  непідступна,  відмовилась.  Там  же  вона  прийняла  хрещення.

     Із  самої  молодості  вона   захоплювалась   християнськими  ідеями,    і     в   955 р.,  за  іншими  відомостями -   у  957 р.  прийняла  християнство.  Вона  намагалась  у  християнському  дусі  виховувати  і  сина  Святослава,  але  він  рішуче  відкинув  ці  погляди.  Зате  син  Святослава  Володимир  зробив  вікопомний  подвиг,  запровадивши  у  988 р.  християнство  на  Русі.

    Ольга  ж  канонізована  християнською  церквою  і  тепер  належить  до  лику  святих.

    У  Києві,  на  Михайлівській  площі,  височить  пам`ятник  княгині  Ользі,  гордо  і  велично  вона  вдивляється  в  обличчя  своїх  далеких  нащадків  і  ніби  запитує  їх:  «Чи  так  вони  живуть,  як  мріяли  про  них  їх  предки».

       Узагальнюючи відповіді учнів на запитання, учитель підкреслює, що, ставши повновладною правителькою Київської держави, вона помстилась за смерть чоловіка.  Щоб запобігти новим заворушенням, вона змушена була провести реформи, в результаті яких було запроваджено фіксовані норми податків. Це було велике досягнення княгині.

-     Як ви думаєте, чи могла княгиня проводити війни?

-     Але ж вона зміцнила міжнародне становище Русі? Яким чином, на вашу думку? Війни вона не вела.( прогнозована  відповідь учнів).

Учням демонструється карта.

Рік 957. Зверніть увагу, саме в цьому році кн. Ольга здійснила дипломатичні місію до Константинополя , уклала новий договір з Візантією  і прийняла  християнство..

     959. Княгиня вислала своє посольство до імператора Священної Римської імперії Оттона І.

     961. На Русь прибула місія Оттона І з метою прилучити Русь до римо-католицького світу, але успіху не мала.

2. Князь Святослав.

Колективна робота за завданням

1.  У цей час досяг повноліття і став великим князем київським син Ольги та Ігоря. Розгадайте шараду і ви дізнаєтесь , як його звали.

Дні урочисті і відомі

У перший склад ми візьмемо.

Почесне визнання свідомо

До них ми потім додамо.

Закреслим букву скраю

І князя всі впізнаєм.( Святослав)

                        

Учитель. Грецький учений Лев Діакон залишив нам такий портрет князя Святослава: «Він був середній на зріст і досить стрункий, широкогрудий, із пласким носом, блакитними очима й довгими кострубатими вусами. Волосся на його голові було вистрижене, за винятком одного пасма(ознака шляхетського походження); в одному вусі носив золоту сергу, прикрашену рубіном і двома перлинами. Князь зазвичай був похмурим і суворим на вигляд. Білий одяг його був як у інших русів і відрізнявся лише чистотою».

Видатний український історик М.Грушевський про нього писав: «Сміливий і чесний  лицар-войовник, що у всім поступає відкрито й сміливо, не шукає здобичі, ні багатства, цінить тільки славу воєнну й для неї одної живе. Це герой княжої дружини, її найвищий ідеал».

«Коли князь виріс і  став чоловіком,- говорить літопис,- він почав збирати багато хоробрих вояків, бо і сам був хоробрий і легкий, ходив як пардус і багато воював. Не возив з собою возів, ні казана; не варив м’яса, а тільки порізавши тоненько чи конину, чи звірину, чи воловину, пік на вугіллях і так їв; не мав ні шатра, а пітник слав і сідло у головах, - такі ж були і вояки його. А як ішов у котрий край, сповіщав наперед: «Іду на ви!»

Цей князь воював протягом усього правління, блискуче проводив тактичні операції й розробляв тривалі військові  кампанії, прагнучи силою зброї утвердити Київську державу на світовій арені, забезпечити вільну торгівлю із країнами Сходу, Болгарією, Візантією, ліквідувати зовнішню  небезпеку на кордонах держави з боку хозар, печенігів, болгар.

Власне, через свої воєнні походи, в одному із яких князь загинув, Святослав у «Повісті минулих літ» був охарактеризований так: «Чужого шукаючи, своє втратив».

   У  формі  простого  плану  опрацьовуємо  історичне  джерело  «Візантійський  історик  про  Святослава».

1.      Був  він  людиною  середнього  зросту.

2.      Мав  світлосині  очі,  кирпатий,  безбородий.

3.      Голова  зовсім  гола  із  пасмом  волосся.

4.      Мав  широкі  груди.

5.      Виглядав  суворим  і  диким.

6.      Носив  золоту  сережку  в  одному  вусі.

7.      Одяг  білий,  чистий.

Опрацьовуємо  матеріал « Про  похід  Святослава  на  болгар»  за  методикою  повільного  читання.

                                            «Про  похід  Святослава  на  болгар»

  1. Як  характеризує  Святослава  те,  що,  йдучи  на  ворога,  він  попереджав  його  про  напад?

(Був  він  чесним,  справедливим,  відвертим  і  гордим).

  1. Про  що  свідчить  звернення  Святослава  до  своїх  воїнів?

(Про  його  безстрашність,  високе  розуміння  честі).

  1. Як  характеризує  Святослава  те,  що  в  бою  він  був  попереду  війська?

(Хоробрий,  безстрашний,  не  боявся  смерті).

  1. Як  ставилися  воїни  до  Святослава?

(Любили  його,  вірили,  готові  були  йти  на  смерть  за  нього).

  1. Чому  царські  бояри  (греки)  після  поразки  порадили  своєму  царю  послати   дарунки  Святославу?

(Хотіли  задобрити  його,  бо  дуже  боялися  його).

  1. Як  характеризує  Святослава  те,  що  він  байдуже  віднісся  до  дорогих  дарів?

(Вони  не  цікавили  його,  до  матеріальних  цінностей  він  був  байдужим).

  1. Чому  Святослав  із  вдячністю  прийняв  другий  подарунок – зброю?  Як  це  його  характеризує?

(Він  справжній  воїн,  його  цікавить  тільки  те,  що  стосується  бою).

  1. Чи  правильні  висновки  про  Святослава  зробили  греки?

(Так.  Ніякі  матеріальні  цінності  не  цікавили  Святослава.  Він  воїн,  тому  греки  погодилися  платити  йому,  бо  він  знову  може  піти  на  них  і  розбити).

  1. Чого  навчає  нас  розповідь  про  Святослава?

(Бути  такими  ж  мужніми  і  хоробрими,  як  Святослав,  і  коли  потрібно  буде,  то  боронити  рідну  землю  від  ворога).

   На уроці  ми дамо характеристику діяльності княгині Ольги й князя Святослава.

IV. Закріплення   вивченого матеріалу (Інтерактивна вправа  «Навчаючи –вчуся»)

 Учитель об’єднує учнів у групи, які отримують завдання. Визначається час на пошук та аналіз інформації. Наприкінці уроку заслуховуються повідомлення від кожної групи.

Завдання

1-а група: використовуючи матеріал підручника та уривок з «Повісті минулих літ», с.38 дайте характеристику діяльності княгині Ольги, заповнюючи таблицю.

 

 

Князь

Роки  правління

Діяльність

Ольга

945-964

Придушила повстання древлян

Провела реформи: встановила

розмір данини.

Відвідала Константинополь.

Прийняла християнство,

однак християнство не стало

державною релігією .

 

2-а група: використовуючи матеріал підручника та уривок з «Повісті минулих літ», дайте характеристику князю як воїну та політичному діячеві, заповніть таблицю.

Князь

Роки правління

Діяльність

 

Святослав

 

964-972

 

Провів

адміністративну реформу.

Повернув до складу

Київської держави племінне княжіння в’ятичів.

Розбив Хозарський каганат.

 

 

 

 

3-я група: використовуючи матеріал підручника, дайте характеристику зовнішньої політики Святослава. З ким він воював?

 

Роки походів

Напрямок

Результати походів

968 р.

 

 

970 р.

 

 

 

 

Перший

дунайський похід

 

Другий

дунайський похід

Розгромив болгарське військо,

зупинився в Переяславці на Дунаї,

куди збирався перенести  столицю.

Візантія стала підтримувати болгар.

Після перемоги Візантії у генеральній

битві Святослав змушений погодитись

на переговори і підписати мир.

972 р. – напад печенігів, найнятих

Візантією на русичів,.

У бою Святослав загинув.

 

 

V.  Підсумковий  етап.

 

1. Що нового ми сьогодні дізналися?

2. Чи досягли ми очікуваної мети?

 Учитель підбиває підсумки уроку, оцінює діяльність учнів, визначає чи була досягнута мета, за необхідності доповнює відповіді учнів.

 

 

VI.  Домашнє  завдання

  1. Вивчити параграф 4 .( Свідерський Ю.Ю.,Ладиченко Т.В., Романишин Н.Ю. Історія України. Підручник  для 7 класу.- К.: «Грамота»,2007.)
  2. Скласти тести до цього параграфа.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          Література

  1.  Методика  навчання  історії  в  школі /  О.І.  Пометун,  Г.О.  Фрейман.-  К.:  Генеза,  2006. – с. 7.

  2.  Бірюков С. А. Робота з архівними документами на уроках історії / / Методика - 2002 .- № 2 .- с.32-39.

  3. Задорожна Л. Навчити працювати самостійно (інтеграційний метод
    роботи з історичними документами) // Історія в школах України. - 2004. -
    №5.- С 7-11.

  4.  Зашкільняк Л. Методологія історії від давнини до сучасності. Львів, 1999. С. 117.

5. Лісова К.І. Використання документів на уроках історії та народознавства / К. Лісова / / Народна освіта .- 2001 .- № 5 .- с. 141-149.

6. Методика  навчання  історії  в  школі  /  О.І. Пометун,  Г.О. Фрейман. –  

         К.:Генеза,2006. – 140-160с.

7. Сучасний  урок.  Інтерактивні  технології  навчання:  Науково-методичний 

         посібник/О.І. Пометун, Л.В. Пироженко; - К.: А.С.К., 2006. – 137-145с.

8.  Румянцев В.Я. Робота з історичними джерелами / В. Я. Румянцев / /  

    Викладання історії в школі .- 2003 .- № 3 с. 38-41.

9. Харламова О. В. Роботи з джерелами на уроках історії / Є. В. Харламова,

     Т.І. Ільїна / / Викладання історії та суспільствознавства в школі .- 2003 .- № 1 с. 71-72.

10. Юдовським А. Я. Критично осмислювати прочитане / А. Я. Юдовським / /

       Викладання історії та суспільствознавства в школі .- 2004 .- № 6 .- с.46-50.