Четвер, 28.03.2024, 13:59
Методичний кабінет Згурівського НВК
zgurivkanvk@gmail.com, nvkzgurivka@gmail.com 





Головна | Реєстрація | Вхід |Сайт НВК|Досягнення учнів|Музей|Географія материків|Цікава географія|Фотоальбоми| f | Вітаю Вас Гість |  
Меню сайту
Професійний ріст
Методика- практика
Педагогіка співпра
Атестація
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Афганістан – твоя війна і сльози

Братів, сестер і ледь живих батьків.

Жахлива спека і страшні морози

Навіки в пам’яті відважних юнаків.

Пройшли роки – війну ж ту не забути,

Бо кожен воїн, що вернувсь живим,

Згадає тих, кого не повернути,

Бо й вірний друг загинув молодим.

Напередодні Дня вшанування воїнів-інтернаціоналістів і з нагоди 25-річниці виведення радянських військ з Афганістану учні Згурівського НВК зібралися, щоб закарбувати в пам’яті тих, кого вже не повернути із афганських ущелин, щоб поклонитися тим, кого доля повернула з тієї війни живим, хоча й з пораненою душею. Гостями в цей день були воїни-афганці Панасюк М.І. – голова Згурівської РО УСВА, Бойко В.М., Ластовка П.Ф., Фільченко М.В., Кононенко М.Г., Савєльєв О.О., військовий комісар Згурівського РВК Черв'як Ю.М., представник Згурівської РДА Чорний М.І. Ця зустріч нагадала про десятилітню трагедію, якій і досі немає пояснень.

Війна в Афганістані тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна, вона була жорстокою і безглуздою. Скільки смертей, скільки горя за ті пекельні 1979-1989 роки… Чому? За що? Навіщо? – більше питань, ніж відповідей. Ніхто та ніщо не повинно забутися. Аби не забути, треба пам’ятати, а щоб пам’ятати – треба  знати. Тому й проводилася така зустріч-пошанування в нашому навчальному закладі, яку організували і провели на високому рівні учні 8 класу.

Демонструються страшні документальні кадри, їх не можна дивитися без жаху! Учнівські серця проймаються болем і співчуттям, не хочеться вірити в справжність побаченого, та на жаль, комусь довелося пережити всі ті події на яву. Їм важко пригадувати тай час, але з рукопису історії не викреслиш рядків.

Гімназисти розпитують афганці про все: як сприймали і розуміли ту «воєнну компанію», в яких умовах жили серед афганських гір, чого найбільше прагнули. Ветерани розповідають про труднощі, суворий режим, виснажливу роботу, негативні емоції, поранені люди, страх перед кожним наступним днем... Що там казати – війна…

У найтяжчі хвилини найсильнішим було одне бажання – повернутися додому! Більше не хотілося нічого.

Довго замовчували афганську війну. Дозували правду про героїв і втрати. Навіть плакали над могилами не дозволялося. Скупилися на ордени. Потім ця війна прорвалася віршами і піснями – трагічними, щирими, світлими, мужніми.

Бої завершуються. А історія вічна. Пішла в історію й афганська війна. Але в пам’яті людській їй ще довго тому, що написана кров’ю солдатів і слізьми матерів. В Україну не повернулось із того пекла 4000 юнаків, у тому числі 2 хлопці з нашого району.

Покоління, обпалене вогнем війни, як ніхто засвоїло військові й моральні уроки тієї ніким і нікому неоголошеної, героїчної й трагічної  афганської недолі.  Цінуймо  мирне небо над нами! Нехай ніде й ніколи не повторюються подібні жахи. 

Методоб'єднання
Виховна робота
Накази
Новини
Вхід на сайт
Пошук
Copyright MyCorp © Згурівський НВК, 2014 р.
Створити безкоштовний сайт на uCoz