У Грузії країні,  згідно із прийнятим 8 квітня 2005 року  Законом «Про загальну освіту», ліквідовано усі управління освіти. Між МОН та школами там не залишилось жодної бюрократичної ланки.

А що в Україні?

2005 рік. До МОН приходить «помаранчевий міністр» Станіслав Ніколаєнко, який відразу ж видає наказ № 297 від 17.05.2005 року "Про подолання проявів бюрократизму в освіті".

Результат: «мінусовий». Після деякого тимчасового зменшення паперопотоків(на 10-20%), паперова лавина уже через півроку знову «дев'ятим валом» накрила систему освіти. Система виявилась сильнішою за суб'єктивне щире бажання тодішнього міністра обмежити апетити паперового монстра.

2008 рік. Історію про нового «прогресивного» міністра   Івана Вакарчука та його Наказ № 349 від 21.04.2008 «Про підготовку та організований початок 2008/2009 навчального року» уже розповідав у публікації «МАРАЗМ №4 ПІДГОТОВКА ШКОЛИ ДО НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО РОКУ».

Результат: «мінусовий», намагання переконати міністра не видавати «дурнуваті» накази виявилось контрпродуктивним. Сам тодішній міністр став пасивним в'язнем бюрократичної системи, який слабо розумів що відбувається навколо і навіть не намагався пручатись в лапах паперового монстра.

Тодішній досвід «Артеківських діалогів» засвідчив:  не варто переконувати міністра не видавати пустопорожні накази,  треба просто відібрати у нього право це робити і джерело паперових лавин зникне «як роса на сонці».

Будь-який наказ (лист, методична рекомендація) МОН автоматично породжує накази-клони у 180 містах республіканського, обласного значення та у 490 районах України.  Звісно, «на виконання наказу» на цьому рівні  треба ще й провести «наради», «планірки», «контрольні об'їзди шкіл», «зібрати інформацію про виконання», «запланувати перевірки стану виконання». Далі паперова лавина множиться у 17,6 тисячі шкіл, які не тільки «наказують», а вже і звітують. Тому, результат уже згаданого наказу «Про підготовку та організований початок… навчального року» передбачуваний: він не тільки не сприяє підготовці шкіл до нового навчального року, а і максимально заважає це робити.

2014 рік. Як тільки на хвилі Революції гідності до МОН знову прийшла нова «прогресивна» команда, заступник  міністра освіти Павло Полянський направив лист МОН №1/9-630 від 05.12.2014 «Про неухильне дотримання принципів гарантування свободи педагогічної діяльності вчителя».

Результат: нульовий(його просто проігнорували, бо «то ж лише лист, а Полянський уже не в МОН, а нам своє робить»).

Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України.

За календарний місяць у навчальний заклад приходить до 50 листів з проханнями та вимогами "прийняти участь ..." (мова оригіналу), "провести ...", "подати узагальнену інформацію...", "підготувати ...", "переслати ...", "благодійний внесок ...", "приєднуйтесь ...", "про участь у ...", "до уваги керівників", "довести до відома", "інформацію про проведену роботу розмістити на сайтах" тощо.

До посадових завдань і обов'язків директора (понад 50 обов'язків), його заступників (понад 30 обов'язків) та учителів виконання усіх цих прохань і вимог не входить. Кому і навіщо вони пишуться? 

За відомим законом бюрократичний апарат управління розростається до таких розмірів, що починає працювати на обслуговування самого себе. У нас цей закон спрацьовує на 100%. 

P.S. А підручниками учні не забезпечені 14 місяців.