Заступник Міністра освіти і науки Павло Хобзей в інтерв'ю "Українській правді" розповів про опорні школи.
Із заступником міністра Павлом Хобзеєм зустрічаємось наприкінці робочого дня четверга. Він помітно втомлений, говорить повільно і постійно перестрибує з однієї теми на іншу.
Ще кілька місяців тому під час поїздки до Польщі у розмовах з колегами Хобзей жваво уточнював усі деталі тамтешньої реформи, не упускаючи можливості з'ясувати якийсь нюанс навіть під час перерви на каву, ставив безліч запитань спікерам і справді вникав у процес реформування.
Вже тоді він знав, що скоро візьметься за реформування середньої освіти в Україні – але не знав, як важко це буде.
Колишньому проректорові Українського католицького університету у Львові доводиться пізнати всі перипетії роботи за малі гроші, в новому місті, без команди і в щоденному очікуванні відставки уряду.
"Я не можу нікого покликати собі на допомогу, бо треба висмикнути людину з хорошої роботи, і не зрозуміло, чи не буде вона безробітною за кілька днів", – пояснює він вже після інтерв'ю.
Павло Хобзей працює заступником міністра освіти більше трьох місяців. За цей час встиг опрацювати і представити на Кабміні концепцію реформи шкіл з малою кількістю учнів через створення так званих "опорних" навчальних закладів, доробити багатостраждальний законопроект "Про освіту" і внести його на розгляд до ВР, відчути усі "радості" війни з Мінфіном за фінансування профтехучилищ і увесь гнів батьків та вчителів.
Якщо батьки не задоволені якістю навчання і відсутністю підручників, то вчителі – запропонованою сертифікацією, планами по скороченню ставок і взагалі змінами.
Хобзей розуміє усі проблеми, які виникають на кожному етапі реформування. Він так і каже: "Я усвідомлюю ризики", – повторюючи цю фразу кілька разів. Але при цьому чітко змальовує, як має виглядати школа у 2018 році.
Аби уявити собі те, що хочуть впровадити українські реформатори, варто глянути на польську систему освіти. Абсолютна більшість нововведень – родом звідти.
Приміром, планується розділення школи на три етапи:
– початкова освіта (школи будуть якнайближче до дому дітей),
– базова школа (куди, можливо, доведеться відвозити дітей на транспорті),
– та профільна школа (професійні коледжі чи ліцеї), які можуть бути територіально ще більш віддалені від місця проживання старшокласників.
За перші дві ланки середньої освіти відповідатимуть місцеві громади (за аналогією з польськими змінами), а за професійні коледжі чи ліцеї – облради.
Крім того, передбачається надання автономії у виборі програми та підручника вчителю, оцінювання знань дітей на проміжних етапах при переході з початкової до базової і до професійної освіти та багато іншого.
Детальніше про все це ми й поговорили з Павлом Хобзеєм.
Повний текст інтерв'ю
http://mon.gov.ua/usi-novivni/novini/2016/03/28/rizikovani,-ale-potribni.-zastupnik-ministra-osviti-pro-majbutni-zmini-u-shkoli/
|